Питання 11 Технологія переробки Лісаковського ГЗК

Питання 11 Технологія переробки Лісаковського ГЗК

Бурозалізнякові руди характеризуються важкою збагачуваністю і низьким вмістом заліза. У промисловому масштабі використовуються тільки руди родовища Лисаковське.

Характерною особливістю оолітових бурозалізнякових руд Лисаковського родовища є невисокий вміст заліза (30-42%), підвищена концентрація фосфору (0, 3-0, 8%), глинозему (4, 3-6, 7%), а також наявність ванадію (0, 06-0, 08%) і води 13-14%.

Для отримання більш багатого по залізу концентрату використовують гравітаційно-магнітну схему збагачення, що дозволяє вилучити залізо близько 49%.

В існуючій схемі магнетизуючого випалу в якості відновника використовуються тільки тверді і газоподібні відновники. Отриманий концентрат містить понад 55% заліза.

Твердими відновниками є буре та кам’яне вугілля, коксовий дріб’язок, а газоподібними – Н₂, СО, природний та коксовий газ.

Питання 14 Критерії якості залізних руд

При визначенні промислової цінності залізорудних родовищ, крім металургійних властивостей руди, враховують багато географічних, геологічних та економічних факторів. Так, близькість родовища до залізних і шосейних доріг, річкових, озерних або морських портів значно полегшує будівництво рудника, транспортування видобутої руди на металургійні заводи. Наявність в районі родовища великих населених пунктів, сприятливі кліматичні умови полегшують залучення робочої сили на будівництво рудника, скорочують вартість капітальних витрат на спорудження шахтарських селищ.

Важливим критерієм оцінки родовищ є запаси руд. Розрізняють такі категорії запасів залізних руд. До категорії А (промислові запаси) відносяться родовища або ділянки родовищ, за якими проведено розвідувальне буріння по частій сітці свердловин і форма рудного тіла виявлена з достатньою точністю.

До категорії В (ймовірні запаси) відносяться родовища, розбурені по рідкій сітці свердловин, що ускладнює визначення точної форми рудного тіла.

До категорії С (орієнтовні запаси) відносять родовища, форма рудного тіла в яких відома лише в найзагальніших рисах.

Важливим елементом оцінки рудних родовищ є і характер залягання рудного тіла. Глибоке залягання рудних пластів пов'язане з необхідністю спорудження дорогих шахт, з великими витратами електроенергії для підйому руди на поверхню землі, освітлення, вентиляції шахт і відкачування підземних вод із зони робіт. Залягання рудних тіл безпосередньо біля поверхні землі і можливість видобутку руди відкритими розробками (кар'єрами) значно здешевлюють руду і підвищують цінність родовища.

Наступним елементом оцінки якості руд є їх фізичний стан і збагачуваність.

Збагачення полегшується, якщо порожня порода майже не містить заліза, а частки рудного мінералу мають вигляд відносно великих зерен. Такі руди відносяться до категорії легкозбагачуваних. Тонка вкрапленість рудних частинок і підвищений вміст заліза в порожній породі роблять руду важкозбагачуваною.

Хімічний склад залізної руди великою мірою визначає її металургійну цінність. За вмістом заліза руди діляться на багаті, які потребують сортування і окускування, і на бідні, що направляються на збагачення і окускування. Кордон між цими сортами руд сильно коливається в залежності від мінералогічного типу руди. До багатих руд відносяться магнетитові і гематитових руди, що містять більш 45-48% Fe, бурі залізняки і сідерити, що містять відповідно понад 37-40 і більше 27-30% Fe. Нижня межа вмісту заліза, при якому руда ще може бути збагачена з достатнім економічним ефектом, становить 14-16%.

Також при оцінці якості руд приймають до уваги вміст в них шкідливих і цінних компонентів.