55. Організація самовиховання учнів.

53. Колектив, його ознаки та етапи розвитку. Педагогічне керівництво формуванням колективу. Людина прот. життя входить до різних соц. об'єднань, малих груп: сім'ї, класу, студентської групи, гуртка і т. д. Мала група - новел. за складом об'єдн. люд, які мають спільну мету і безпосередньо взаємод. між собою. Малі групи розріз. за структурою, згуртованістю та організованістю. Для малорозвин. груп характ. відсутн. або слабкість психологічної єдності, налагоджених ділових і особистих стосунків, чіткого розподілу прав та обов'язків, ефективної спільної діяльності. Серед високорозвин. малих груп розрізн. корпорації і колективи. Корпорація - організована група, члени якої об'єднані діяльністю, що суперечить сусп. нормам. Колектив - група людей, які об'єдн. для досягнення особистісно і суспільно значущої мети. Серед основних ознак групи, що визнач. її як колектив, виділ. такі: 1)наявність суспільно значущої мети та діяльності, спрямованої на їїдосягнення; 2)чітка організаційна структура: наявн. органів самоврядув., визначеність прав і обов'язків, сформованість відносин взаємозалежності; 3)дружні стосунки, взаєморозум. та згуртованість, ціннісно-орієнтаційна єдність колективу, тобто схожість у ставленні до мети спільної діяльності та найважлив. для групи цінностей; 4)високий р-нь значущості колект. для його членів: задоволення від перебув. у ньому, гордість за нього, емоційна ідентифікація з групою; 5)захищеність особистості в групі. Стадії розвитку колективу. У своєму розв. колектив проход. к-ка органічно взаємопов'яз. стадій. Перехід від однієї стадії до іншої підпорядкований певним закономірностям. Однією із найб. пошир. у вітчиз. педагогіці е тристадійна модель колектив. динаміки, яку розробив А. С. Макаренко. Перша стадія характер. недостатн. організованістю, розрізненістю учнів, лише формально об'єднаних в один клас. Учитель виступає організатором колективу, єдиним джерелом вимог до учнів. На другій стадіїв класі виділяються учні, які підтримують вимоги вчителя і готові до співробітництва з ним. Третя стадія характеризується високим рівнем згуртованості групової самосвідомості, єдиною системою групових норм, дотримуватися яких повинен кожний член колективу. Формується ціннісно-орієнтаційна єдність колективу. Між стадіями немає чітких меж.

54. Виховання особистості в колективі в працях А. С. Макаренка і В. О Сухомлинського. Суть колективн. вихован. полягає у використ. групи як фактору цілеспрямованої соціалізації дітей. Група справляє відчутний вплив на вихован., спонукає їх дотримув. прийнятих більшістю норм і правил поведінки. Головне у колективному вихованні - сформувати ціннісно-орієнтаційну єдність колективу. Одним із перших у педагог. обгрунтув. ідею використання організованої групи (колективу) з метою виховання дітей А. С. Макаренко: «... я не вважаю, що потрібно виховувати окрему людину, я вважаю, що потрібно виховувати цілий колектив. »

А. С. Макаренко розробив концепцію вихов. дит. колективу, в основі якої лежали такі положення: постановка суспільно значущої і захоплюючої для дітей перспективи, залучення їх до спільної діяльності, спрямованої на її реалізацію, опора па дитяче самоврядування, використання з метою організації житі я дітей гри та змагання, культивування традицій, включення колективу в систему більш широких соціальних зв'язків. Останнім часом у педагог. літерат. висловлюється критичне ставл. до використ. колективу як фактору виховання особистості. Стверджується, що А. С. Макаренко перебільшував роль колективу у вихованні, робив ставку на «моноколектив», а не на їхню різноманітність в організації життя дітей.

55. Організація самовиховання учнів.

Самовихова́ ння — свідома діяльність людини, спрямив. на вироблення у себе позит. рис і подолання негат. Самових. потребує від людини знання себе, вміння оцінювати власні позит. й негат. риси. Самовиховання потребує тривалих вольових зусиль, уміння керувати собою, досягати поставленої мети, не занепадати духом від невдач. Тому слід залучати школярів до видів діяльності, які передбачають зібраність, організованість, відповідальність. Долаючи труднощі, вони загартовують волю, доводять розпочату справу до кінця, переконуючись, що навіть невеликі успіхи роблять їх сильнішими. Спостережен. перекон., що до самових. байдужі переважно ті, хто не має життєвої мети, ідеалу. Тому важл. знати ідеали учнів, допомогти сформув. ідеали тим, хто їх не має. Можна виділити 4 осн. етапи педагог. керівн. самовихованням учнів: 1) спонукальний. Осн. завдан. педагогів полягає в тому, щоб виклик. в учнів бажання пізнати себе, визнач. сильні та слабкі стор. своєї особистості, сформув. прагнення до самовдосконалення.; 2) цільовий педагог повинен допом. школяреві накреслити мету та розробити програму самовдосконал. 3) організаційно-діловий . Допом. учням реалізувати їх наміри. 4) контрольно-регулюючий. Учні аналізують наслідки роботи над собою і вносять поправки до самовдоск.

За твердженням В. Сухомлинського: Самовиховання потребує дуже важливого, могутнього стимулу — почуття власної гідності, поваги до себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж був учора. Самовиховання можливе тільки за умови, коли душа людини дуже чутлива до найтонших, суто людських засобів впливу — доброго слова, поради, ласкавого чи докірливого погляду.