ТУГИЙ ВУЗОЛ КРАВАТКИ 1 страница

У мене мокре лице. Здається, я весь мокрий.

Навряд чи це сльози. Я не міг наплакати стільки,

щоб аж штани до тіла прилипли.

Розплющую очі.

Майже перед самим моїм лицем волого полиску-

ють жіночі сіднички. У міру розкішні, акуратненькі,

спокусливо-тугенькі... Вони ніби всміхаються до ме-

не, вітають із повторним поверненням у цей світ.

(Жінка приймає душ — ось звідки вода).

Побачене розчулило мене. Не пригадую, щоб

коли-небудь чиєсь обличчя так мене зворушило.

• 10

Книга перша: Крихти: ліба у бороді Конфуція •

До глибини душі пройняло. До основ. До самого

фундаменту.

Я настільки приємно вражений, що не зоста-

ється місця бодай для легкого здивування, зва-

жаючи на нестандартність та сюрреалізм ситуації.

Під цією картиною сам геніальний Далі не посоро-

мився б підписатися: мужик, одягнений, наче на ве-

сілля, лежить у голубій ванні, а над ним стоїть гола

жінка й поливає на себе (не без того, щоб і на нього)

водою зі шланга. Красота! А позаяк пробудження

моє справді деіцо незвичне, то хвилювання та внут-

рішній і зовнішній трепет зростає. Спочатку я тяг-

нуся обома руками до власного горла, аби послаби-

ти вузол краватки, потім витягую тремтячі кінцівки

поперед себе. На жаль, обома долонями припасти

до округлих щічок не вдалося, виявилося, що моя

поза зручна лише для спостережень, але не для об-

мацувань. Однак зусилля — і торкаюся перстами

длані до звабливих сфер...

Жінка зойкає. Ударяє мене по руці. Струмені

з душу описують у повітрі кришталеву дугу й роз-

биваються об стіну, бризки розлітаються по всій

ванній кімнаті.

— Ще чого! — обурено кричить жінка. — Не смій

до мене торкатися! Не смій на мене дивитися!

А що моя рука не вгамовується — жінка голосно

верещить, активно відбивається й ухиляється. Але

триває це недовго. Чи то посковзнувшись, чи то пе-

речепившись об мою ногу, вона валиться на мене,

накриваючи мої мокрі лахи своїм голим тілом.

11 •

# Василь Слапчук. Дикі квіти

ЖІНОЧИЙ ДОСВІД ТА ЧОЛОВІЧІ ПРОБЛЕМИ

Хоча обіймів розкрити я не встиг, однак і хватки

не послабив. Коли ще таке багатство у мої руки впа-

де! Та чим міцніше тулив я гаряче й сковзке жіноче

тіло до себе, тим відчайдушніше воно звивалося.

— Степане, перестань!.. — Товчеться по мені

коліньми. — Чи ти здурів?! — Її чималеньке персо

втрапляє під мою долоню. — Степане, припини! —

Вивертається, висковзає, мов змія. — Та що це

таке з тобою?!

Попри те, що місце моє було на споді, випав

я з ванни якимось чином першим. Жінка не заба-

рилася скористатися з цього: вона зводиться, пе-

реступає через мене (збоку я, мабуть, нагадую купу

мокрих ганчірок) й тягнеться за халатом. У дверях

я ловлю її за ногу. Ми опиняємося в сінях, що

у місті мають честь зватися коридором. Тут ще тіс-

ніше, ніж у ванній. Борюкаючись, перекочуємося

до кімнати.

— Степане!.. Кому кажу?! — жінка важко ди-

хає. — Степане!..

Жінка намагається прикритися халатом. Зуміла

навіть одну руку в рукав просунути... Тільки сама

собі руки зв'язала.

На цей раз моє опинилося зверху.

— Степане, відчепися! — жінка сердиться. — Ну,

перестань! — просить. — Я не знала, що ти такий...

Я сопу, ткнувшись носом у палас поряд з її голо-

вою. Одна моя рука бігає по її тілу, інша длубається,

розстібаючи штани. Тіло моє бринить та пульсує.

• 12

Книга перша: Крихти: ліба у бороді Конфуція •

Степанку!.. — жінка дихає мені в плеЧе. — Ну,

не треба. Все-одно ж нічого не вийде...

— Чому це не вийде?! — У мене таке збуджен-

ня, що штани затісними видаються. — Ще й як

вийде, — кусаю їй вушко, бо нарешті впорався

з блискавкою.

... Не вийшло.

(Що значить — жінка з досвідом! )

Та-а, проблема. Зганьбився... Хоч назад у піть-

му повертайся.

— Але ж ти і впертий, Степане!

Звучить це, наче похвала. Голос у жінки за-

спокійливий.

Ох же ж і гіркі ці меди тілесної любові!

ГРЯЗЮКА НА ЖІНОЧОМУ ВЗУТТІ

З вершин жіночих грудей падаю донИзу. Пере-

вертаюся на спину. Жінка не ворушиться. Лежимо

поряд, дивимося в стелю.

— Через тебе я запізнююся на робс> ту, — до-

кірливо каже жінка, проте й далі лежить без жод-

ного руху. Може, чекає, що в мене відкриється

друге дихання? — Пообіцяй мені, що Ти ніколи

більше не... не будеш домагатися від мене взаєм-

ності. Обіцяєш?

Нічого собі завернула формулюваннячКо! Та хіба

станеш вимагати погодження дефініцій, ь: 0ли не ви-

стачає сили на те, щоб застібнути ширінку.

— Угу.

— Як би ми після цього Ларисі в очі дивилися?

13 •

# Василь Слапчук. Дикі квіти

Дрож пробігає по моєму тілу. Лякаюся самої

лише думки, що Лариса може дізнатися чи бодай

запідозрити, що я тут виробляв... Після нашого

одруження я завжди поводився так, ніби вона пан-

трує за кожним моїм кроком зі сторожової вежі.

Я готовий каятися, але для цього мені, знову ж

таки, бракує сил. Потім, кажу собі, потім...

— Я, мабуть, уся в синцях, — жінка поволечки

сідає на долівці, неквапливо накидає на плечі

халат.

Здається, я подумав, що причинив був їй біль

і зібрався вибачитися. Я навіть видобув із уст пер-

ший звук, але наступної миті пережив страшне по-

трясіння, настільки потужне, що моя власна шкала

виявилася закороткою, щоб заміряти його силу

в балах. Я подивився жінці в обличчя...

Це була — Ліна... Найкраща подруга моєї дру-

жини. Ще більша стерва як моя Лариска. Я її

ненавиджу...

Бути цього не може!

— Це ти?! — белькочу.

Здається, мені не вдалося зберегти лице. І пога-

ненької маски не зумів приліпити.

— А ти думав — хто?

Дати жінці знати, що сплутав її з якоюсь іншою,

ще більша помилка, ніж чіплятися до неї з п'яної

голови. Цього вона мені ніколи не простить.

— Що ж у вас, у чоловіків, за така псяча звич-

ка: спочатку лізти жінці між ноги, і тільки потім за-

глядати в лице, щоб з'ясувати, хто така!

• 14

Книга перша: Крихти: ліба у бороді Конфуція •

Ліна зводиться на ноги. Я лежу розтоптаний

і нікчемний. Я — витирачка для жіночих ніг.

Я цього заслуговую. Але ж вони навіть ноги гиду-

ють об мене витирати. Я — лише грязюка на жі-

ночому взутті...

Та ну його все до Ларисиної матері, лаюся по-

думки, і мені трохи попускає.

Мені, розпластаному на підлозі, прекрасно вид-

но стрункі Лінині (вона стоїть наді мною, загор-

таючись у короткий халатик) ноги. Від пружких

литок до...

— Ніколи не думав, що в тебе така гарна дупця.

Легесенько щипаю Ліну за стегно. Мені вже

нема чого втрачати.

— Але ж ти, Степане, скотина!

Ліна копає мене в ногу.

МОКРІ ШТАНИ

Копнувши мене, Ліна простує до ванної кімна-

ти, щоб завершити вранішнє омивання. Здаєть-

ся, настрій у неї після мого не надто зграбного

компліменту відчутно покращився. Вона щось

наспівує під шум струменів. Чути мені прекрас-

но — Ліна чомусь лишила двері навстіж. Напев-

но, кортіло не гаючись поділитися враженнями

про вчорашню вечірку.

— Я ще тебе таким п'янючим ніколи не бачи-

ла, — сповістила Ліна, наче була приємно здивована

моєю здатністю напиватися до свинячої подоби. —

Ти завжди такий правильний, що знудитися можна.

15 •

# Василь Слапчук. Дикі квіти

— Бо я ще так не напивався, — відповідаю,

але Ліна не чує.

Тепер я пригадав. Вчора ми святкували Лінин

день народження. Гостей зібралося чимало. Із біль-

шістю я перетинався й раніше. У компанії перева-

жали жінки, було весело. А потім, коли вже сиділи

за столом, приперся якийсь Льончик. З отого Льон-

чика все й розпочалося. Мені здалося, що він якось

не так дивиться на мою Ларису. Та це ще б півбіди,

але ж і Лариса поводилася, мовби мене й порад

не було, і взагалі такого сердеги Степана в природі

не існувало.

Спочатку мене ревнощі розібрали, і лише опіс-

ля алкоголь. Ревнощі горілкою заливати, все одно

що пожежу бензином гасити.

— А Лариса де? — Мусив кілька разів повтори-

ти запитання, поки Ліна розчула.

— Вдома. Де ж їй іще бути?

Шум води стих.

— Невже вона мене тобі на день народження

подарувала?

Ліна розсміялася.

— А я б і не відмовилася. — Чути було, як вона

переступає через борт ванни. — Степане, подай

мені, будь ласка, рушника. — Підлога під моїми но-

гами розгойдується, наче палуба корабля. — Ти

відмовився йти додому, заліз у ванну й заснув. Ла-

риса, звичайно ж, психонула...

Я дивлюся у вікно. У мене за плечима Ліна зби-

рається на роботу. Вдаю, що рахую пташечок у небі,

• 16

Книга перша: Крихти хліба у бороді Конфуція #

а сам стежу за Ліною, яка віддзеркалюється у шибі

відчиненої стулки вікна. Ліна натягує чорні колгот-

ки, вони збудливо контрастують із білими оголе-

ними грудьми. Її ліфчик лежить поряд зі мною

на бильці дивана. Беру його й, не озираючись, по-

даю. Лінині груди роблять стрімкий рух у мій бік.

Наші руки дотикаються. Видалося, що й погляди

зустрічаються в шибці. Мені стає соромно за своє

підглядання.

— Я, мабуть, піду, — кажу якмога рішучіше. —

Вибач...

— У мокрих штанах? — Ліна знову сміється. —

Роздягайся та спи. Одяг повісь на балконі, хай су-

шиться. Якщо схочеш похмелитися — у холо-

дильнику. Закуска теж. Я справді запізнююся,

мушу бігти. — Перехиляє флакон з парфумами,

мачаючи пальця, потім маже ним за вухом. —

Ларисі я потелефоную з роботи, — каже уже

від дверей.

Клацає замок.

Я зостаюся один у чужій квартирі, у власних,

але мокрих штанах, окутаний збудливим ароматом

Ліниних парфумів.

ТЯЖКА ДОЛЯ НАРОДУ

Мені не залишалося нічого іншого, як послуха-

тися Ліниної поради.

Пробудився я, коли настінний годинник ко-

роткою стрілкою показував на одиницю, а дов-

га сповзла по циферблату донизу, зрівнявшись

2-4-2167 17 •

# Василь Слапчук. Дикі квіти

із поділкою, що позначала п'ять. Прислухався

до організму. Здається, останні залишки алкого-

лю вивітрилися з голови й вона стала придатною,

аби її носити не тільки під пахвою, але й на пле-

чах. У роті, як писав Чехов, ніби ескадрон гусарів

ночував. З кіньми, ясна річ. Хотілося їсти, а це —

ознака здоров'я, потішив я себе.

Щось мені снилося. Начебто щось важливе.

Але не пригадувалося. Зате у голові стали прокру-

чуватися кадри з того, що відбувалося зі мною

вчора увечері й сьогодні вранці (особливо те,

що вранці)... От би що я на будь-який кошмар уві

сні проміняв.

На кухні щось грюкнуло. Я прислухався. На-

певно, протяг кватирку торсає або горобець зале-

тів. А може, автор похмеляється? Дивно, що я

лише тепер згадав про цього типа. Хоч це й не сли-

макуватий Льончик, але ні особливої довіри, ні,

тим паче, приязні він у мене не викликає. Мало

того, що він був свідком моєї ганьби, і вже цим мені

неприємний, він же ж неодмінно у письмовій фор-

мі настукає Ларисці та виставить мене на глум ще

перед сотнею-другою читачів. А при нагоді й гоно-

рар за це злупить. То як, скажіть, я повинен стави-

тися до людини, котра на моїх прикрощах собі

на хліб заробляє? І ніякої чоловічої солідарності.

Голим, наче білий пінгвін, клигаю до вже зна-

йомої мені ванної. Схиляюся над умивальником,

хлюпаю водою в лице. Видушую з тюбика на па-

лець черв'яка зубної пасти, полощу рот. Повільно,

• 18

Книга перша: Крихти хліба у бороді Ко ^н. ^ф уція 9

ніби мене віками гнобили, випрямляюся. Зблизька

дивлюся у дзеркало. Пригадався анекдот.

— До чого, козли, народ довели!

СТАРШИЙ ПРАПОРЩИК ПРОТИ КОНФУЦІЯ

Я похапцем перекусив. Ліна могла прийти на обід,

а в мене зараз нема настрою дивитися ні на її личко,

ні на її дупцю. Уявляю, що мені Лариска заспіває,

у мене ж — жодного контраргументу. Перехилив

чарчину, але не для кайфу — як ліки. (Авторо-

ві не пропонував — він на роботі. ) Дружинонька

обов'язково допінг-контроль влаштує. Аби тільки

Лінка мене не заложила, а решту якось спокутую.

Не складно здогадатися, яку милу бесіду запропонує

мені Лариса.

— Треба ж так набратися, щоб аж у штани

налюрити!

— Чому ти обов'язково прагнеш мене принизи-

ти?! Ти ж знаєш, що це неправда! Штани я у ванні

намочив...

— Ха-ха! Чомусь ніхто, окрім тебе, до ванни

в штанах не поліз...

— Мені й самому прикро, а ти — по болючому

місцю...

— А ти знаєш скільки я сорому через тебе на-

терпілася?! Ніби в помиях скупалася...

— Чому ти завжди намагаєшся звичайну (хай і

Неприємну) подію роздути в трагедію, наче це кі-

нець світу?..

19 •

# Василь Слапчук. Дикі квіти

— Отож бо й є, що напитися для тебе — звична

справа...

— Можна подумати, я роблю це щодня. Впер-

ше за стільки років...

— А в моєї мами на ювілеї хто напився й плакав

під столом?!

— На ювілеї в твоєї мами мені кортіло от-

руїтися...

— Ти тільки можеш мені життя отруювати...

— А ти... ти навіть чоловіка свого не можеш на-

годувати. Я попереджав тебе, що голодний... Якби

ти не економила («на іменинах напхаєшся»), а дала

мені їсти, мене б так не розібрало...

— А чим я повинна тебе годувати?! Може, ти

заробляєш?! Може, ти щось додому приносиш?!

Якби не мої батьки...

Якби хто знав, як вона мене дістала зі своїми

батьками! Із усіх сил намагається виплекати в мені

комплекс меншовартості. Хай би була виходила за-

між за олігарха — він би їй щодня щось приносив.

Про що б ми з Ларисою не сперечалися, вона му-

сить ткнути мене носом у наш дірявий сімейний бю-

джет. Чи ж я винуватий, що потрапив під скоро-

чення (ну, не хоче наш народ вітчизняні валянки

взувати (я працював на взуттєвій фабриці)), і те-

пер — безробітний!

Ех, думаю я, гірко зітхаючи, якби був не зв'язав

свою долю з цією нестерпною жінкою, то жив би

зараз, як пташка небесна, харчуючись крихтами

• 20

Книга перша: Крихти: ліба у бороді Конфуція •

Із бороди Конфуція. Навіт. сама ц, дуМКа зміцнює

лій дух і здіймає над розпуісою

Доїдаю олів'є — мій У1юблений салат. Смач-

ний. Я чомусь вважав, ліна тільки яєчню

вміє смажити, а вже звар1ти яйце рідЄньким або

крутим — не втрапить. , ж її хільки й бачив

за чашкою кави з цигаркою між пальців. Відсо.

вую тарілку. Пора звідси забИратися.

Відчиняю англійський, амоКі штовхаю двері _

не піддаються. Ліна (хіба ж не СТЄрВа! ) зачинила

двері не тільки на накладну замоК) який відчиняє-

ться зсередини, але й на в^ізаний> якого без ключа

не відчиниш. Замурували! грах-тарабах-тарах-тара-

рах! Вилаявшись у замксіВу щілину5 повертаюся

на кухню. Навряд чи Ліна ^ояласЯз що мене можуть

викрасти. Скоріше переж^^ аби

я чого не по-

цупив. Практична жіночу Добре, що до батареї

не прив'язала.

Помічаю на вішаку в'нзку ключів. Серце ра-

дісно тьохкає. Перепроб> вав _ жоден не підхо_

дать. Може, ти й філос()фз але не психолог _

точно, не вмієш ти до лн, дини ключика підібра-

ти, казав мені за пляіш; ою Левко _ старший

прапорщик, який після зі, ільнення 3 війська пра.

цював майстром у тому ж цеху) де я рахувався

інженером. Даремно я на нього ображався. Таки

не вмію. Ні до людей, ні до дверей. А колись же

мені видавалося, що я наЬодився із золотим клю.

чиком у роті.

21 •

# Василь Слапчук. Дикі квіти

Відчиняю холодильника (щастя, що холодиль-

ники без замків): доведеться ще щось з'їсти —

помщуся, як можу.

На фабриці через мої часті посилання на мудре-

ця мене прозивали Конфуцієм.

«Людина може розширяти істину, але не істина

людину».

О!

СВЯЩЕННИЙ ОБОВ'ЯЗОК

Як би не розтягував трапезу, вона не може три-

вати вічно. Довелося вставати з-за столу. Повагав-

шись, вирішив помити ті кілька тарілок, які звіль-

нив од вмісту. На кухні й без цього — гори брудного

посуду. До мийки не доступишся, так завалена та-

рілками. Доведеться раніше з цими розібратися. За-

сукавши рукави й закинувши краватку на плече,

беруся до роботи. Для мене це звична справа.

— У мене красиві руки? — якось у ліжку запи-

тала мене Лариса. — Тобі подобається їх цілувати?

— О-о-о! У тебе вузесенька долонька, тендітні

пальчики...

— А якщо вони загрубіють, потріскаються і смер-

дітимуть баняками?..

— Я буду цілувати тебе під пахвами...

Лариса дозволила цілувати її, де мені схочеться,

але наполягла на тому, щоб віднині миття посуду

я визнав своїм священним сімейним обов'язком.

— Як і цілування моїх ручок, — додала грайливо.

• 22

Книга перша: Крихти хліба у бороді Ко ^н. ^ф уція 9

Я поклявся, що митиму замість неї посуд до

самої смерті. Лариса вдячно припала до мене всім

тілом. На мої освідчення в коханні вона реагува-

ла значно стриманіше. Це був перший тиждень

нашого шлюбу. Ми тоді жили в гуртожитку, пра-

вильніше, в різних гуртожитках: Лариса — нав-

чалася у педінституті, я — після технікуму пра-

цював майстром на автозаводі. Але вечеряв я

зазвичай у Лариси. Зрідка навіть вдавалося пе-

реночувати. Переїхала Лариса до мене (мені виді-

лили окрему кімнату) аж через рік, після того,

як захистила диплом. На спільній кухні жінки

увінчали мене короною ідеального чоловіка. Та-

ким я себе і вважав. Аж поки Лариса у запалі

сварки не сказала, що коли б я заробляв, як іде-

альний чоловік, то посуд могла б мити служниця.

Теж мені пані знайшлася! Сама щойно з болота

вилізла, а вже їй служницю подавай! Отакого

роду заявами вона й відбила в мене бажання ці-

лувати їй ручки. А звичка мити посуд у мене

зосталася.

КЛЮЧ ВІД КВАРТИРИ

Дзвінок розпанахав тишу: високий і різкий,

наче голос істерички. Я здригнувся від несподіван-

ки. Дзвоник у прихожій деренчав і трясся всіма

своїми деталями. Я підійшов до дверей, але не ози-

вався. Не скажу ж я, як кролик із мультика, що

тут нікого нема. Кого б там не принесло, побачить,

Що не відчиняють, та й забереться. Однак комусь

23 •

# Василь Слапчук. Дикі квіти

явно не терпілося увійти до цього приміщення.

Цей нахабний хтось і не збирався забирати пальця

з кнопки дзвоника. Але цього йому видалося мало,

за хвилину він взявся грюкати в двері. У моє-

му уявленні, до чужої хати з таким «повним пра-

вом» може ломитися лише міліція. Ще чого добро-

го двері виламають, став я тривожитися. Пояс-

нюй тоді, що в чужій квартирі робиш. А поки

будуть розбиратися, заберуть до відділка, настука-

ють по нирках...

— Гей, ви там! Відізвіться. Ви мене чуєте?

Навряд чи за дверима стояв оскоплений мілі-

ціонер. Голос таки належав жінці. Може, й дівчи-

ні, бо сформовані жінки так не нявкають.

— Думаю, що ваше гупання весь будинок чує. —

До мене повернулася мужність і я розсердився на

свій переляк. — Ви хто така?

— Лінина сусідка.

— Ліна на роботі.

— Я знаю. Вона телефонувала, просила переда-

ти вам, що ключ від дверей — на кухні в котрійсь

із шухляд.

— А вона не сказала, де гроші лежать?

— Гроші?! — жіночка затнулася. — Ні...

Жарт не вдався. Моя рятівниця могла подума-

ти, що я з неї глузую. Мені захотілося по-сусідськи

їй чимось віддячити.

— Ви любите голубці?

— Не зрозуміла... Які голубці?!

• 24

Книга перша: Крихти хліба у бороді Ко ^. ^

нфуція 9

— Звичайні, з рисом та м'ясом, — пояс

нюю.

Я в тому смислі, чи не погодитеся ви

^ 31 мною

пообідати?

— Ліна не попереджала, що ви псих, —

нявкну-

ла кицюня, здається, вона образилася. — ^іхТО ще

не спокушав мене голубцями.

Ох, ці жінки! Чомусь вони од^разу ж думають

про своє.

— Ну, тоді чекайте на своє «рафаелло».

Напевно, це була надто витончена пані. .

^ А може,

їкйа ддео лвьпкио дзо сбоиб акчоартеийнсьи. к аА бкоу хжн яв о—на я—к ін-унде*б ^ь

істка-ве-

гетаріанка. Не інакше. Жінка, яка відмої

зляється

від голубців, або збоченка, або нещира.

Я знайшов ключа. Підкинув його на

. і долоні.

Отакі ми — орли в клітках.

Цікаво, небо з середини чи знадво^ зачи

няється?

АНТИТЕЗА

Виходжу з під'їзду й замружуюся, заг дяю

личчя рукою. Боляче не тільки очам, а^

, іе и усім

м язам на лиці. Напевно, так почував: ся гра, ф

Монте-Крісто після ув'язнення. Здається, с

: онце сві-

тить із усіх сторін. Весь час мушу відвертат^^ ^ ^

тупляти очі, ніби боюся здибатися поглядом

л зі стріч-

ними мені людьми, позаяк їм відомо, що я з перепою

замість ліжка обрав для ночівлі ванну, а вр

^ " 'анці про-

валив спробу зґвалтування. Намацую Д°Р0 наче

голий сліпець, що пробирається крізь натої^ 5

25 •

# Василь Слапчук. Дикі квіти

І Лариса моя — таке ж сонце. І сліпить, і в поти-

лицю пече...

Коли я не знаходжу слів для виправдання, то

нагадую дружині:

— Я кохаю тебе.

— І що ж, я повинна тобі за це дякувати?

Може, ти мені цим послугу робиш?! Та я (котра

зараз година? ) до вечора могла б знайти ще триста

мужиків, які б погодилися мене кохати...

У найвідповідальніший момент мені завжди

бракує мужності, аби подивитися Ларисі в лице.

Однак, я не страус, щоб ховати голову в пісок, ви-

знаю: вродлива дівчина, з якою я одружився,

за роки заміжжя стала ще привабливішою — яск-

равою, ефектною жінкою, я ж — полисів, розтов-

стів, втратив роботу і чоловічу гідність...

Але ж і Лариса не без ґанджу.

— Подивися на свою маму, — хочеться мені їй

сказати. — Отакою ти зробишся, як тільки пере-

станеш мордувати себе дієтами.

Я чомусь не спроможний уявити собі одразу

триста жінок, які б захотіли бачити мене поряд

з собою у ліжку. До вечора я зумів би хіба що три

рази по морді дістати. На більше б не зважив-

ся. Очевидно, звідси й витікають усі мої сімейні

компроміси. Проте якісь крихти гонору в мене

зосталися:

— Такі чоловіки, як я, теж на дорозі не ва-

ляються.

— Дякуючи комунальникам...

• 26

Книга перша: Крихти хліба у бороді Ко ^н. ^ф уція 9

Пригадую, що, здається, мав з собою сонцеза-

хисні окуляри. Пацаю себе по боках. Знаходжу їх

у внутрішній кишені піджака. Протираю скельця

хустинкою. Якби й був у мене вибір між рожевими

та чорними, я все рівно вибрав би чорні.

Наче забрало опускаю.

— Ларисо, сонце моє...

Поправляю окуляри вказівним пальцем. Вони

тиснуть на перенісся. Але не дужче, ніж ярмо

на шию.

На всяку тезу знайдеться антитеза.

ЗАМАХ НА ЖИТТЯ ФІЛОСОФА

Біля під'їзду в тіні липи мужики «забивали коз-

ла» — щоденне жертвоприношення. За гріхи наро-

ду, за гріхи політиків, за власні гріхи (аякже! )...

Я підсів за столик.

— Звідкіля матню сунеш? — запитав Рудий,

перекидаючи цигарку з лівого кутка рота у правий.

Рудий мені несимпатичний. Дивиться завжди

нахабно й зверхньо, ніби я на три класи молодший

і на цілу голову нижчий.

— В офісі кондиціонер зламався, то я трохи ра-

ніше додому вирвався.

— А нам в холодочку й без кондиціонера не-

зле, — крякнув Павлович.

— Приєднуйся, — запропонував Обережний.

Кого не питав — не знають, прізвисько це чи прі-

звище. — На пиво зіграємо.

27 •

# Василь Слапчук. Дикі квіти

Чому б і ні? Зараз (глипаю на годинник) —

половина четвертої. Лариса з роботи прийде близь-

ко шостої... Після недавніх екстремальних подій го-

динка-півтори реабілітаційного курсу ігрової терапії

моєму організму будуть як бальзам на душу. Дарма

Лариса скрегоче зубами й обзиває трутнями завсід-

ників цього столу. Сам Конфуцій сказав, що про

благородного мужа не треба судити по дрібницях,

йому можна довіряти великі справи. А Конфуцій

знав, що каже. Недарма заздрісники дерева підру-

бували й на голову йому валили. Цілий ліс дерев.

На одну мудру голову. Це ж скільки дров хтось

заготовив!

Рудий лупить затиснутим у долоні каменем по

стільниці, аж липа стривожено шелестить лис-

тям. Обережний кладе камені акуратненько, ніби

конструктора складає.

— Неважно виглядаєш, — зауважує Павло-

вич. — Не в формі?

— Вчора на презентації хтось наврочив...

Щось мені муляє, мовби камінчик до черевика

потрапив, щось непокоїть і переслідує, наче амато-

ра медіума лиховісна візія. Оглядаю лавку, чи,

бува, цвях не стирчить, озираюся довкола, зводжу

голову догори...

Липа з тріском і грюком падає поперек столу,

підминаючи мене гіллям під стовбур. Я ледве-лед-

ве не кувікнув. Ну ось, ще один замах на життя

філософа...

• 28

Книга перша: Крихти хліба у бороді Ко ^н. ^ф уція 9

У-у-ф-ф! Із балкона за мною мовчки стежила

жінка з поглядом Азазелло.

Лариса! Вона ж повинна бути на роботі!..

— Ні, хлопці, не вийде... — я заметушився. —

Зовсім забув! Ще мушу кілька ділових дзвінків

по Україні зробити.

— Ну, ти ж там багато не наговорюй, — глум-

ливо кидає услід Рудий.

— Біжи, біжи, — благословляє мене Обережний.

Мужики відпускають козла в пустелю...

У хащі міста... У лабіринт будинку... У глухий

кут помешкання...

МОРОЖЕНИЙ ХЕК

У ліфті смерділо курятником. Якби поряд зна-

ходився автор, він мене б поправив, зазначивши,

що ліфт смердить не курячим житлом, а куркою,

яку щойно ошпарили кип'ятком — запах шкіри

та мокрого пір'я. А я огризнувся б, що обійдуся

без його підказок, адже це не йому, а мені дово-

диться рубати, скубати, потрошити (і їсти, проко-

ментували б мої недоброзичливці) усіх тих курей,

які теща виділяє зі свого господарства на під-

тримку сімейного благополуччя молодшої доньки.

Запах, треба сказати, досить таки неприємний,

але цілком стерпний, коли тримаєш курку в ру-

ках, знаєш, що вона знаходилася у хорошій фі-

зичній формі й недавно ще греблася в городі,

особливо ж, якщо передчуваєш аромат підсма-

женої курятини. Окремо ж від курки цей сморід

29 •

ф Василь Слапчук. Дикі квіти

надзвичайно гидотний, надто, коли бракує дока-

зів, аби довести причетність курей до його по-

ходження. Поки ліфт піднімав мене на рідний

п'ятий поверх, я мало не вивернувся серединою

назовні. Намагався не дихати й не робити різких

рухів, аби шлунок не вистрибнув вище голови,

наче потривожена штормом міна, яка зненацька

вигулькнула на поверхні моря. Однак страх як

складно бути самому собі затичкою.

На площадку я вивалився, ніби морожений

хек із холодильника. Я задихався, однак рибу

на березі нагадував лише віддалено, оскільки бо-

явся роззявити рота і втягував повітря самими

ніздрями. Напомповуючи себе відносно чистим

(у під'їздах наших будинків фіалками не пахне)

повітрям, силкувався пригадати: хек продається

з головою чи без? Відчиняти двері я не квапився,

мусив перевести дух і зібратися з думками. На-

певно, дарма я зачинив автора у Ліниній кварти-

рі, зараз мені присутність якоїсь третьої особи

не завадила б. Лариса достатньо вихована, аби не