Природні та трудові ресурси;. Міжнародний поділ праці;. Транспорт;. Експорт / Імпорт;. Міжполітичні зв’язки.

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 21Следующая ⇒

Технічний коледж Національного Університету

«Львівська політехніка»

Реферат з географії

на тему :Індонезія

Виконав:

Студент групи 13-ПЗ

Кравця Віктора

Перевірив:

Мархевка І.І.

Львів 2012

План:

1)Природні та трудові ресурси;

2)Міжнародний поділ праці;

3)Транспорт;

4)Експорт / Імпорт;

5)Міжполітичні зв’язки.

Природні ресурси:

В Індонезії є багато, часто нерозвіданих, покладів корисних копалин, включаючи нафту, природний газ, олово, марганець, мідь, нікель, вугілля та боксити. Найбагатші поклади олова знаходяться на островах Банка, Сінґкеп та Беллітон. Нікелю — на Целебесі, Галмагері та Папуа. Поклади марганцю розташовані на центральній Яві, Суматрі, Калімнтані і Целебесі. Мідь знаходиться переважно на Папуа. На островах Ріау, Банка, Сінґкеп та на Калімантані знайдені боксити, а вугілля на Суматрі. В Індонезії також є поклади заліза, сіри, золота та срібла, але на економіку вони мало впливають.

На межі ХХ-ХХІ ст. І. постачає на світовий ринок ряд важливих сировинних товарів, зокрема: нафту і природний газ (2/3 експортних прибутків), олово, нікелеві руди. Основа енергобалансу І. — нафта (бл. 80 %), а також природний газ (18,1 %). На кам'яне вугілля припадає всього 0,9 %, гідроенергію — 1,4 % ВВП.

Трудові ресурси:

Стійкий мусонний клімат і рівний розподіл кількості опадів зробили можливим вирощування сільськогосподарських культур майже по всій території Індонезії. Однак, землі для посівів займають тільки одну десяту частину суші. На Яві більшість обробленої землі займають тераси для вирощування рису, здебільшого вздовж північних береговий та центральних рівнин. В сухішій східній частині Яви вирощують кукурудзу, маніоку, солодку картоплю, земляний горіх (арахіс), сою, тютюн та каву.

Розвиток на Суматрі та інших зовнішніх островах не такий інтенсивний і складається переважно з невеликих ферм. Проте, навколо Медану лежать великі плантації, які вирощують тютюн, каучукові дерева, пальмову олію, капок, чай та каву. Рис, кукурудзу та маніоку вирощують в основному у районі рідкого лісу на півночі та Палембангу на південному сході.

Худоби відносно мало — близько 15 млн кіз, 12 млн голів великої рогатої худоби і 10 млн свиней. Проте курей розводять дуже багато, у 2002 їх було понад мільярд. За підтримки Японії розвивається рибальство у великих масштабах.

Міжнародний поділ праці:

Випереджаючими темпами розвиваються зовнішньоекономічні зв'язку, що призвело до зростанню значення Індонезії у господарстві .Про глибокі включеності в міжнародний поділ праці свідчать досить висока експортна і імпортна квота, особливо в азіатських країнах, і у світовій торгівлі. По сумарній вартості експорту товарів Індонезія перевершила провідні капіталістичні держави (крім ФРН та США). На неї випадає, майже 1/2 всього вивезення із країн.

По реалізації на світовому ринку таких товарів, як взуття, одяг, текстиль, окремі види електронних і електротехнічних виробів, Індонезія обігнала багато розвинених країн.

Найрозвинутіші з цих країн на окремих товарних ринках однакові конкурують із провідними імперіалістськими державами частіше перемагаючи у боротьбі. По синтетичному показнику конкурентоспроможності економічного розвитку Індонезія посідає непогане місця серед звільнених країн. Такі успіхи пов'язані з низькими витратами виробництва, які дають змогу залучити до конкурентної боротьби цінні чинник. Висока якість експортної продукції, постійне відновлення її асортименту, застосування досягнень маркетингу, облік поточної і довгостроковій кон'юнктури дозволяють компаніям успішно завойовувати світові ринки.

У країні йде активний процес концентрації виробництва й капіталу, злиття банківського і промислового капіталу, формується національний фінансовий капітал. Складається широка монополістична структура, діяльність національних корпорацій приймає міжнародного характеру. Прямі іноземні інвестиції починають доповнюватися вивезенням капіталу позичкової форми. Поступово Індонезія починається боротьбу на ринку збуту товарів, сферу докладання капіталів, економічний поділ світу.

Поява країн із таким типом економіки - це закономірний результат бурхливо промислового розвитку по прогресивної моделі. Процес індустріалізації можна розділити в три етапи: перший - розвиток імпортозамісних галузей, другий - створення експортного потенціалу базових галузей в промисловості , й третій - розвиток наукомістких галузей. Всі етапи індустріалізації економічного розвитку Індонезії відбувалися при активної участі іноземного капіталу і провідних капіталістичних країн. Сучасна промислова структура сформувалася багато в чому під впливом ТНК(Транснаціональних корпорацій), які безпосередньо впливали у темпах, характері і пропорції індустріального развитку.

На відміну більшості держав, Індонезія найбільше змогла ефективно використати іноземну допомогу на інвестиції та сучасну технологію. Зуміла поставити на службу прискорення свого соціально- економічного розвитку переваги, які мають ТНК.

Транспорт:

Індонезія — острівна країна, тому морський транспорт відіграє тут важливу роль в доставці сировинних матеріалів та сільськогосподарських продуктів з місця їх видобутку на ринок. Фізична природа країни сприяє розвитку морських з'єднань для перевозки вантажів і повітряних для пасажирів. На багатьох диких районах Індонезії прокладання транспортних шляхів спричинює великі труднощі, що дуже перешкоджає розвитку економіки.

В Індонезії тільки на островах Ява, Мадура і Суматра є мережі доріг з твердим покриттям достатньої якості. На Яві дороги достатньої якості та можуть бути розширені щоб зустріти потреби зростаючого населення. Через невеликі відстані, пріоритет тут поставлений на дорожній транспорт. Незважаючи на це, залізничний транспорт також важливий для перевезення вантажів і пасажирів.

Через велику чисельність та густоту населення, Ява не зовсім придатна для будівництва нових залізниць.

Індонезійська Державна Залізниця (Perusahaan Jawatan Kereta Api) працює на Яві, Мадурі та Суматрі. Географічні особливості і склад товару зменшили конкурентноздатність залізниці. Для далекого транспортування великої кількості товарів в Індонезії найчастіше використовують морський транспорт.

Більшість доріг з твердим покриттям знаходяться на Яві і Мадурі. Багато доріг нижчої якості є і на Суматрі, Целебесі, Калімантані та Балі, але на Папуа є тільки декілька доріг, які найчастіше зв'язують найнаселеніші регіони.

Водний та повітряний транспорт

Більшість високонаселених міст мають доступ до моря, тому судноплавство тут дуже розповсюджене. Внутрішні моря Індонезії відносно спокійні, тому що Індонезія лежить поза поясом тайфунів та сильних вітрів. Тому що в Індонезії мало портів для розвантаження високотонажних кораблів, тут зазвичай використовують ліхтери та інші малі судна.

Тут є багато портів, але тільки невеликий відсоток з них може прийняти корабель більше 500 тонн. Основні порти для завантаження сухого вантажу: Тан'юнгперіук в Джакарті, Тан'юнгперак в Сурабаї та Белаван у Медані. Полембанґ на південній Суматрі — головний нафтовий порт країни.

Міжнародні повітряні перевозки доступні тільки у Джакарті, Медані та Денпасарі. Послуги авіаперевезення надають «Garuda Indonesia», національна авіалінія, та «Merpati Nusantara», що частково субсидується урядом. Є також кілька менших авіаліній.

Експорт / Імпорт:

Хоч Індонезії має великі запаси ресурсів та вигідне географічне положення, вона грала скромну роль у світовій економіці після здобуття незалежності. Але тим не менш, Індонезія — один з найбільших у світі експортерів сирої нафти та природного газу. Індонезія також великий постачальник каучуку та широкого діапазону інших товарів, наприклад, кави, чаю, тютюну, копри, спецій. Хоча Індонезія має репутацію постачальника сировини на світові ринки, це також важливий виробник промислових товарів для внутрішнього споживання та експорту. Однак, більшість Індонезійської робочої сили все ще залишається аграрною. Незалежні фермери — основні виробники сільськогосподарської продукції, переважно рису.

Деякий час розвиток економіки в Індонезії бува сильно пригальмований через брак досвіду, невмілі дії влади та невідповідність вимогам статистичної та іншої інформації. Необхідні були крупні фінансові вливання як допомога виконання економічних програм та проектів. Навіть зараз низька зарплатня та умови праці сприяють корупції, яка погіршує розвиток та стала справжнім тягарем.

У країні сформувався складний та досить розвинений комерційний сектор, який спирається на маркетинг та експорт сільськогосподарської продукції, постачання споживчих товарів та надання послуг для внутрішнього ринку. Тут панує китайська громада, хоча на нижчих рівнях зросла й участь корінного населення та неофіційна діяльність армії.

Нафта та природний газ, промислові товари (лісоматеріали, текстильна продукція) та готовий одяг і взуття — це головні експортні товари Індонезії. Сільськогосподарський експорт охоплює каучук, каву, копру (сушене ядро кокосового горіха), чай, перець, тютюн та вироби з олійної пальми. Імпорт складається здебільшого з промислового та транспортного устаткування, мінерального палива, хімікатів та промислових товарів. Найважливішими торговельними партнерами Індонезії є Японія, США, Сінгапур, Південна Корея та Китай. Упродовж років країна має позитивний баланс торгівлі. Економічно важливим як джерело іноземної валюти стає туризм.

Узагальнення:

Індоне́зія (інд. Indonesia), офіційна назва — Респу́бліка Індоне́зія (інд. Republik Indonesia) — країна в Океанії та Південно-східній Азії.

Населення, за офіційними даними на червень 2010 року, складає більше 237 500 000 чоловік (за оціночними даними на липень 2011 року більш 245 600 000 чоловік).

Територія — 1 919 440 км², по обом цим показникам є найбільшою країною регіону.

Займає четверте місце в світі за кількістю населення та чотирнадцятим згідно із території.

Столиця — Джакарта. Державна мова — індонезійська

Джерела інформації:

1) http://uk.wikipedia.org/

2) http://geoknigi.com/

3) Атлас з географії (10-11 клас)

4) «Економічна і соціальна Географія світу» (С.Кузик)

⇐ Предыдущая 5 6 7 8 91011 12 13 14 Следующая ⇒