Ольга (945—964). Святослав (964—972)

ЗНО 2013: ІСТОРІЯ УКРАЇНИ - ДАТИ І ТЕРМІНИ

СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

IV - середина III тис. до н.е. - розселення племен трипільської культури на території України;

V - VII ст. - Велике розселення слов'ян.

Історичне джерело — це носій історичної інформації, що виник як продукт розвитку природи і людини й відбиває той чи інший бік людської діяльності.

Археологічна культура — термін, уживаний для позначення спільності (комплексу) подібних між собою археологічних пам’яток, що відносяться до одного часу і поширені в певній місцевості.

Палеолі́т (від грец. παλαιός — давній і грец. λίθος — камінь) — давня кам'яна доба, найдавніший період людського суспільства. Щодо тривалості палеоліту існують різні думки (від 3 млн. до 100—150 тис. років тому). Кінець палеоліту датується близько 13 тис. років тому (10 000 — 12 000 років до Р. Х.).

Мезолі́т (грец. μέσος - середній і λίθος - камінь), Середня кам'яна доба – епоха кам’яної доби (12,000-7,000 до РХ), що була перехідною між палеолітом і неолітом. Також, деколи вживається назва епіпалеоліт.

Неоліт, Нова кам'яна доба (від грец. νέος - новий і λίθος - камінь) – новий кам'яний вік (X-поч.III тис. до н.е.), що заступив палеоліт і мезоліт та передував мідному віку, заключний період кам’яної доби. Неоліт став особливим етапом в історії України і людства взагалі. Саме з неолітом пов’язаний початок переходу від привласнюючих форм господарства до відтворювальних, створення культурно-історичних областей, в межах яких розповсюджувалися такі інновації, як відтворювальне господарство, кераміка, відтискна техніка розщеплення, шліфування, свердління, різноманітні елементи духовної культури.

Бро́нзова доба або бронзовий вік — історичний період, котрий прийшов на заміну енеоліту (мідна доба) — перехідному періоду після кам'яної доби. Характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці і зброї, появою кочового скотарства, поливного рільництва, писемності, рабовласницьких держав (кінець IV — початок I тисячоліття до н. е.). Бронзова доба змінилася залізною добою у I тисячолітті до н. е.

Колоніза́ція — заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їх заселенням.

ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗКВІТ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

882 р. - об'єднання північних та південних руських земель Олегом;

Олег (882—912)

Ігор (912—945)

Ольга (945—964)

Святослав (964—972)

988 р. - запровадження християнства як державної релігії;

1019 - 1054 рр. - князювання Ярослава Мудрого в Києві.

Племінний союз- Союз племен у первісно-общинному суспільстві.

Князь (княгиня) — титул голови феодальної монархії, або будь-якої іншої політичної системи (удільного князівства), великого посадовця чи вельможі у 8—20 століттях. Споконвічно був спадковим титулом у середовищі аристократії, але з кінця 18 століття став даруватися монархом за вислугу як дворянський титул.

Язичництво(з давньоруської мови «народ», або поганство від лат. paganus — «селянин; язичник») — будь-яка політеїстична релігія, пантеїстичні, а також генотеїстичні вірування, світоглядні системи з погляду монотеїстичних релігій (наприклад, християнства, ісламу). У сучасній науці слово "поганство" є лайливим по відношенню до не монотеїстичних релігій.

Христия́нство (від грец. Χριστός — «помазанник», «мессія») — один з напрямків єдинобожжя.

КИЇВСЬКА РУСЬ ЗА ЧАСІВ РОЗДРОБЛЕНОСТІ.

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА

1097 р. - Любецький з'їзд князів.

1187 р. - перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах;

1199 р. - утворення Галицько-Волинської держави;

1238 - 1264 рр. - правління Данила Романовича;

1240 р. - захоплення Києва монголами.

Роздрі́бненість (англ. feudal fragmentation) — поділ держави на малі та великі володіння, які не мали централізованої влади.

ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ, КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ РУСІ ТА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У ІХ -ХІV СТ.

1056 - 1057 рр. - створення Остромирового Євангелія.

1113 р. - укладення «Повісті минулих літ»;

1187 р. - створення «Слова о полку Ігоревім», перша згадка назви «Україна»

Бо́яри — Збірна назва представників правлячого стану у Київській Русі, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою.

Смерд - член громади на Русі у ХІ-ХV століттях. Серед істориків існувало і існує два погляди на значення слова: 1) людина, позбавлена особистої свободи і власності, 2) вільний член громади.

Іко́на (грец. εἰκόνα — малюнок, образ, зображення) — живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма.

Били́ни (стари́ни)— народні речитативно-мелодійні епічні пісні соціально-побутового змісту, героїко-патріотичного характеру.

Літо́пис — історико-літературний твір у Київській Русі, в якому оповідь велася за роками.

Моза́їка (фр. mosaique, італ. італ. mosaiko, від лат. musivum, букв. присвячене музам; грец. μοΰσα — муза) — зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів.

Фреска (від італ. affresco - свіжий) - живопис на сирій штукатурці, одна із технік настінного малярства, протилежна до а секко (розпис по сухому). Фресками називають також твір, виконаний у цій техніці.

Мініатюра (живопис) - невеличкий за обсягом твір в рукописах,книгах, на полотні тощо.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА ІНШИХ ДЕРЖАВ (У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIV - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVI СТ.)

1362 р. – битва на р. Сині Води;

1385 р. - укладення Кревської унії;

1449 р. – утворення Кримського ханства;

1471 р. - остаточна ліквідація Київського князівства;

1489 р. - перша згадка про українських козаків у писемних джерелах.

Шля́хта(пол. Szlachta) — провідний суспільний привілейований соціальний стан, форма аристократії у Польщі, Литві та Русі у 14 — 18 століттях.

Пáнщина — відробіткова рента, одна з форм земельної ренти при феодальному способі виробництва. Характеризується прикріпленням до землі безпосереднього виробника, особистою залежністю селянина від поміщика. Зміст визначається зобов'язанням селянина працювати якийсь час зі своїм інвентарем в господарстві феодала.

Магдебу́рзьке пра́во(німе́цьке (тевтонське) міське́ пра́во) — одна з найбільш поширених правових систем міського самоврядування у Центральній Європі у середні віки.

Магістра́т — у XIII—XIX ст. узагальнена назва (за Магдебурзьким правом) органів станового міщанського самоврядування і суду в деяких європейських державах (зокрема, й в Україні)

Цехи́(нім. Zunft, також нім. Zech) — закриті корпоративні спілки, що складалися з членів, приналежних до одного або кількох зближених ремісничих фахів, поширені в містах Західної Європи починаючи з XI—XII століття.

Ду́ма — ліро-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVI—XVIIІ століть.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХVІ СТ.

1556 - 1561 р. - Створення Пересопницького Євангелія;

1556 р. - заснування князем Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця першої Січі;

1569 р. - Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої;

1596 р. - Берестейська церковна унія. Утворення греко-католицької церкви.

Українська шляхта — вищий суспільно-політичний, привілейований, провідний соціальний стан, аристократія в Давній Русі-Україні, Галицько-Волинський державі, Великому Князівстві Литовському, Речі Посполитій, Козацькій державі та інших державних утвореннях на теренах України.

Коза́к (рус. козакъ, пол. kozak, рос. казак) — вільна озброєна людина, представник військового стану, воїн-найманець.

Реєстро́ві козаки́ — частина українського козацтва, прийнята на військову службу польсько-литовською владою і записана в окремий список — реєстр, звідки й назва реєстрові козаки.

Запоро́зька Сі́ч (інколи Запорі́зька Сі́ч) — військово-суспільний і духовний центр українського козацтва раннього нового часу. Головний осередок нереєстрового Війська Запорозького наприкінці 16 — середині 18 століття. Політично-адміністративний центр держави Війська Запорозького Низового з другої половини 17 — кінця 18 століття. Розташовувалася за дніпровими порогами, в сердній течії Дніпра. Протягом раннього нового часу існувало вісім Запорозьких Січей.

Коза́цька старши́на — військовий та адміністративний керівний орган Запорізької Січі, реєстрового козацтва, Гетьманщини, а також Слобідської України.

Клейно́ди (нім.Kleinod — скарб, коштовність) — відзнака, атрибути і символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних урядів в Україні у 15—18 століттях.

Гре́ко-като́лицькі це́ркви — сучасна назва східних католицьких церков візантійської традиції. Означення «греко-католицька» дозволяє відрізняти її від католицьких церков інших традицій — передусім від римо-католицької церкви («латинський обряд»), а також від церков вірменського, сирійського та коптійського обрядів. Разом із останніми греко-католицькі церкви належать до східних католицьких церков.

Братства — національно-релігійні громадські організації українських (русинських) і білоруських (литовських) православних міщан у 16-18 ст.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІ СТ.

1621 р. - Хотинська війна;

1637 - 1638 рр. - повстання під проводом Павла Павлюка, Якова Острянина, Дмитра Гуні;

1632 р. - утворення Києво-Могилянського колегіуму.

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ ХVІІ СТ.

1648 р. - Жовтоводська, Корсунська та Пилявецька битви;

1649 р. - Зборівська битва. Укладення Зборівського договору;

1651 р. - Берестецька битва. Укладення Білоцерківського договору;

1652 р. - Батозька битва;

1654 р. - укладення українсько-російського договору.

Ві́йсько Запоро́зьке — у XVI столітті офіційна назва козацького війська з центром у Запорозській Січі, а з середини XVII століття — української козацької держави на чолі з гетьманом. Через руїну всередині цієї держави, розділилося на Військо Запорозьке Городове — власне Гетьманщину або Наддніпрянську Україну та Військо Запорозьке Низове — Запорозьку Україну з Січчю.

Гетьма́нщина або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини та Поділля.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 60 - 80-ТІ РР. XVII СТ.

1659 р. - Конотопська битва;

1667 р. - Андрусівський договір;

1681 р. - Бахчисарайський мирний договір;

1686 р. - «Вічний мир».

Руїна — період історії України кінця XVII століття, що відзначився розпадом української державності і загальним занепадом.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ ХVІІ - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІІ СТ.

1708 - 1709 рр. - національно-визвольна акція гетьмана І. Мазепи;

1709 р. – Полтавська битва

1710 р. - ухвалення Конституції Пилипа Орлика.

1734 р. – заснування Нової (Підпільненської) Січі

Констит́уція (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.

Малорусія — назва, що з'явилася на початку XIV ст. у Візантії для визначення західноукраїнських земель (Галицько-Волинська держава) з церковно-адміністративного погляду.

Малоросійська колегія — колегія Російської імперії, утворена 1722 року замість Малоросійського приказу для контролю за діяльністю українського гетьмана і генеральної старшини.

Козацьке бароко — назва архітектурного стилю, що був поширений в українських землях Війська Запорозького у XVII—XVIII ст. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.

Коза́цькі літо́писи — історико-літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів - книжна, близька до народнорозмовної.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТ.

1764 р. - остаточна ліквідація гетьманства;

1768 р. - Коліївщина;

1775 р. - остаточна ліквідація царським урядом Запорозької Січі;

1783 р. - царський указ про закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України.

Автоно́мія (грец. αυτος — «сам» і грец. νομος — «закон») — право самостійного здійснення державної влади чи управління, надане якійсь частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією.

Підпільненська Січ (Нова Січ) — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва в 1734—1775 роках. Остання Запорозька Січ.

Задуна́йська Січ, Дунавецька Січ — військово-державна організація колишніх запорозьких козаків яка виникла після зруйнування царськими військами Нової Січі й ліквідації Запорізького козацького війська у червні 1775 року в нижній течії Дунаю. Запорожці оселилися спочатку на лівому березі, а потім турецька адміністрація переселила їх на правий берег.

Колії́вщина — селянсько-козацьке повстання на Правобережній Україні у 1768 році проти кріпосницького, релігійного та національного гніту шляхетської Польщі.

Пала́нка (від італ. palanca) — адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Запорізькій Січі.

Зимі́вник – назва господарства, хутора у запорізьких, чорноморських і в частини донських козаків, де вони перебували, коли не було військових дій (особливо взимку).

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ - У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

1798 р. - вихід друком «Енеїди» Івана Котляревського;

грудень 1825 - січень 1826 рр. - повстання Чернігівського полку;

1830-1831 рр. – Польське повстання

1846-1847 рр. - діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.

Промисло́ва револю́ція або промисловий переворот — перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва.

На́ція (лат. natio — плем'я, народ) — полісемантичне (багатозначне) поняття, що застосовується для характеристики великих соціокультурних спільнот індустріальної епохи

Націона́льна іде́я — акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел, цінностей, рушій національного прогресу, основа національно-визвольних рухів, національної самосуверенізації.

Декабри́сти — перші російські дворяни-революціонери, які 14 (26) грудня 1825 року збройною силою прагнули встановити в Росії конституційний лад.

Масо́нство (франкмасонство фр. Franc-maçonnerie, англ. Freemasonry), «вільне мулярство») — морально-етичний рух, що виник в XVIII столітті у вигляді закритої організації.

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ - У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

1816 рр. – Товариство галицьких греко–католицьких священиків

1833-1837 рр. - діяльність «Руської трійці»;

1848 р. - скасування панщини в Галичині.

КУЛЬТУРА УКРАЇНИ КІНЦЯ ХVІІІ - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ.

1805 р. - відкриття університету у Харкові;

1834 р. - відкриття університету в Києві.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

1863 рр. - Валуєвський циркуляр;

1876 р. - Емський указ.

Земства (земські установи) — виборні органи місцевого самоврядування (земські збори, земські управи) в Російській імперії.

Громадський рух — це добровільне формування людей, що виникає на основі їхнього свідомого волевиявлення відповідно до спільних інтересів, прав і свобод.

Тарасівці, Братство (Братерство) Тарасівців — таємна організація «свідомих українців», речників українського національного активізму з самостійницькими тенденціями (на відміну від несвідомого малоросійства й аполітичного «українофільства»). Засноване влітку 1891 року (дехто подає 1892) під час відвідин могили Тараса Шевченка біля Канева.

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ (АВСТРО-УГОРСЬКОЇ) ІМПЕРІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

1868 р.- створення у Львові товариства «Просвіта»;

1873 р.- створення у Львові Літературного товариства ім. Т. Шевченка (від 1892 р.- Наукового товариства ім. Т. Шевченка);

1890 р.- створення Русько-української радикальної партії.

1899 р. - створення УНДП.

Трудова́ мігра́ція — переміщення працездатної особи з метою працевлаштування на певний термін.

Українофі́льство (від грец. phileo – люблю) — термін, поширений з другої пол. XIX ст., на означення любові до України, українського народу, української культури.

Москвофільство (москалефільство, русофільство) — мовно-літературна і суспільно-політична течія серед українського населення Галичини, Буковини і Закарпаття у 1819—1930-х рр. Відстоювала національно-культурну, а пізніше — державно-політичну єдність з російським народом і Росією.

Народо́вці — суспільно-політична течія серед молодої західно-української інтелігенції ліберального напрямку, що виникла в 60-х роках 19 століття у Галичині.

Па́ртія (від фр. partie = частка, частина)-зібрання людей, компанія, товариство, спільнота.

КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ.

1865 р. -відкриття Новоросійського університету.

Меценат — багатий покровитель наук і мистецтв, особа, що безкорисливо матеріально підтримує розвиток культури, освіти, та будь-які інші аспекти гуманітарної сфери.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

1900 р. - утворення РУП, першої політичної партії Наддніпрянської України.

Монополія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу і т.п.), що належить одній особі, групі осіб (олігополія) чи державі.

Економі́чна кри́за (грец. krisis — поворотний пункт) — різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробничих зв'язків, що склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття, і у результаті — в зниженні життєвого рівня, добробуту населення.

УКРАЇНА В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

Серпень 1914 р. - утворення Головної української ради,формування легіону Українських січових стрільців, створення Союзу визволення України.

Світова війна — глобальне протиборство коаліцій держав із застосуванням засобів збройного насильства, що охоплює велику частину країн світу.

Союз визволення України (СВУ) — політична організація, утворена у Східній Галичині в серпні 1914 р., головною метою якої було проголошення самостійності та соборності України.

Головна Українська Рада (ГУР) — міжпартійна організація, утворена 1 серпня 1914 у Львові. Її засновниками були національно-демократична, радикальна, соціал-демократична партії

Галицько-Буковинське генерал-губернаторство — тимчасова адміністративно-територіальна одиниця, створена царським урядом Російської імперії наприкінці 1914 року на відвойованих російськими військами землях Галичини, Буковини і Посяння з центром у місті Чернівці.

УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ

Березень 1917 р. - утворення Української Центральної Ради;

Квітень 1917 р. - Всеукраїнський Національний конгрес;

Червень 1917 р. - Перший Універсал Центральної Ради;

Липень 1917 р. - Другий Універсал Центральної Ради, збройний виступ самостійників;

Листопад 1917 р. - Третій Універсал Центральної Ради, проголошення УНР;

Січень 1918 р. - Четвертий Універсал Центральної Ради, проголошення незалежності УНР

Автономізація Радянських республік — спроба перетворення формально незалежних радянських республік, які виникли після 1917 року, на автономні республіки Російської Федерації, здійснена у 1922 році Йосипом Сталіним.

Універса́ли Украї́нської Центра́льної Ра́ди — грамоти-прокламації, які видала Українська Центральна Рада для широкого загалу, як гетьмани козацької доби. Українська Центральна Рада (УЦР) видала 4 Універсали, які визначили етапи української держави — від автономної до самостійної.

Генера́льний секретаріа́т — виконавчий орган, уряд, сформований Українською Центральною Радою. Заснований 15 (28) червня 1917 року.

Народний секретаріат — виконавчий орган Тимчасового ЦВК Рад України. Сформований у Харкові 30 грудня 1917 (12 січня 1918) року російськими і місцевими більшовиками як український радянський уряд на противагу до Української Центральної Ради та Генерального секретаріату УЦР—УНР.

УКРАЇНА В БОРОТЬБІ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

січень (лютий) 1918 р. - Брестський мир між УНР та державами Четверного союзу;

29 квітня 1918 р. - державний переворот і прихід до влади П. Скоропадського;

14 листопада 1918 р. - утворення Директорії;

листопад 1918 р. - проголошення ЗУНР;

22 січня 1919 р. - Акт злуки;

Грудень 1919 - травень 1920 – Перший «Зимовий похід» військ УНР

Квітень 1920 р. - Варшавська Угода

Березень 1921 р. – Ризький мир

Листопад 1921 р. – Другий «Зимовий похід» військ УНР

Директорія УНР — найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року.

Украї́нська Га́лицька а́рмія (УГА) — назва регулярної армії ЗУНР (ЗО УНР) після договору з Добрармією генерала Антона Денікіна (17 листопада 1919); до цієї дати відома як Галицька армія (ГА). Після злиття УГА з Червоною армією 12 лютого 1920 року отримала назву Червона Українська Галицька Армія (ЧУГА).

Украї́нська Радя́нська Соціалісти́чна Респу́бліка (УРСР, до 1937 р. — УСРР, Українська Соціялістична Радянська Республіка) — одна з 15 союзних республік колишнього СРСР, соціалістична державно-політична формація, що була створена окупаційним більшовицьким режимом внаслідок україно-радянської війни 1917-1921 років на території колишньої Української Народної Республіки у 1917-1920 роках. Утворена 10 березня 1919 року (в результаті об'єднання кількох радянських республік на території України, та анексії залишків Української Народної Республіки).

Воєнний комунізм — назва внутрішньої політики більшовиків в 1917—1921 роках під час Громадянської війни.

УКРАЇНСЬКА СРР В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

1922 р. - входження УСРР до складу СРСР

1921 - 1923 рр. - голод в Україні;

1923 р. - початок політики «українізації»;

1925 р. - завершення відбудови промисловості, курс на індустріалізацію;

Індустріалізація — історичний процес техніко-економічного переходу від аграрного до промислових способів суспільного виробництва, якій проходить через машину стадію виробництва товарів і послуг

Українізація — політичне просування і впровадження елементів української мови та української культури, в різних сферах життя.Українізація 1920-30 років була складовим елементом загальносоюзної кампанії коренізації.

Автокефальна церква — православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв'язанні організаційних і культових питань.

РАДЯНСЬКА МОДЕРНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ

1928-1938 рр. - період радянської модернізації в Україні;

1928 р. – Шахтинська справа

1929 р. – справа СВУ

1929 р. – рік великого перелому, початок суцільної колективізації

1932 - 1933 рр. - Голодомор в Україні;

1934 р. - перенесення столиці України з Харкова до Києва;

Стахановський рух — масовий робітничий рух за підвищення продуктивності праці, досягнення високих виробничих показників.

Колективіза́ція — створення великих колективних господарств на основі селянських дворів.

Розкурку́лення — операція експропріації селянських господарств у 30-ті роки XX століття в Україні, складова частина примусової колективізації.

«П’ять колосків», Закон «про п'ять колосків», або просто «Колосќи» (просторіччя, народна мова) — репресивний радянський закон часів Голодомору.

Голодомо́р 1932—1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 1932—1933 років, що призвів до багатомільйоних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці.

Розстріляне відродження — літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом.

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ

1929 р. - утворення ОУН;

1930 р. - польська «пацифікація» у Східній Галичині;

15 березня 1939 р. - проголошення незалежності Карпатської України.

Оса́дники (пол. osadnicy) —польські колоністи міжвоєнного періоду — солдати у відставці, офіцери польської армії, члени їх сімей, а також цивільні добровольці-переселенці з числа поляків, які проживали на т.зв. «землях коронних» та отримали після закінчення радянсько-польської війни земельні наділи на територіях Західної України і Західної Білорусії.

Пацифіка́ція (лат. pacificatio — умиротворення, замирення, успокоєння) — урядова політика, спрямована на замирення (певною мірою, пацифізм, що впроваджується насильницькими методами) злокалізованих етносів (національних меншин).

УКРАЇНА ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

23 серпня 1939 р. – радянсько-німецький пакт про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа);

1 вересня 1939 р. – початок Другої світової війни;

17 вересня 1939 р. – вступ Червоної армії на територію західної України;

листопад 1939 р. – Східну Галичину і Волинь включено до складу УРСР;

2 серпня 1940 р. – Південну і Північну Бессарабію та Північну Буковину включено до складу УРСР;

22 червня 1941 р. – початок Великої Вітчизняної війни;

30 червня 1941 р. - проголошення Акта відновлення Української Держави;

грудень 1942 р. – початок звільнення України;

6 листопада 1943 р. - визволення Києва;

січень – лютий 1944 р. – Корсунь-Шевченківська наступальна операція;

вересень – жовтень 1944 р. – Карпатсько-Ужгородська наступальна операція;

28 жовтня 1944 р. – визволення всієї території України;

9 травня 1945 р. - завершення Великої Вітчизняної війни, День Перемоги.

План «Ост», Генеральний план «Ост» (нім. Ost, Generalplan Ost) — секретний план уряду Третього Рейху з проведення етнічних чисток на території Східної Європи, і її німецькій колонізації після перемоги над СРСР.

Голоко́ст (від англ. holocaust , з дав.-гр. ὁλοκαύστος — «всеспалення») — переслідування і масове знищення євреїв у Німеччині під час Другої світової війни

Колабораціоні́зм — співпраця населення або громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи її союзників. У роки Другої світової війни колабораціонізм був явищем розповсюдженим — і мав місце практично в кожній окупованій країні.

Рух О́пору (Резистанс) — поняття, що увійшло в політичну літературу під час Другої світової війни і вживається на означення підпільної і повстанської боротьби народів Європи проти окупації Німеччиною та її союзниками. Тоді діяли також комуністичне підпілля та радянські партизани.

Депортáція — вигнання, висилка з постійного місця проживання або держави окремих осіб чи народів. Застосовується як засіб карного чи адміністративного покарання. Депортація-вигнання,виселення як засіб кримінального чи адміністративного покарання.

Радяніза́ція — насильницьке насаджування на певній території (в даному випадку — у Західній Україні) норм економічного, суспільно-політичного, культурного життя, що було характерним для тоталітарного Радянського Союзу.

ПІСЛЯВОЄННА ВІДБУДОВА ТА РОЗВИТОК УКРАЇНИ В 1945 – ПОЧАТКУ 1950-Х РР.

квітень 1945 р. - Україна стає співзасновницею ООН;

березень 1946 р. – «саморозпуск» УГКЦ;

1946-1947 рр. - голод в Україні;

квітень-липень 1947 р. - операція «Вісла».

Операція «Вісла» — етнічна чистка, здійснена у 1947 році (початок - 28 квітня) під керівництвом Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини. Полягала у примусовій депортації (виселенні), з використанням збройних сил вказаних країн, українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.

Доктрина Жданова (рос. доктрина Жданова, також знана як рос. ждановизм, ждановщина) — радянська культурна доктрина, запроваджена секретарем ЦК КПРС А. Ждановим в 1946. Згідно з цією доктриною світ був поділений на два табори: «імперіалістичний», очолюваний США та «демократичний», очолюваний СРСР.

Космополіти́зм (від давньогрецької κοσμοπολίτης — космополіт, громадянин світу) — ідеологія світового громадянства, яка надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям і другорядне — національним проблемам.

УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ

лютий 1954 р. - входження Кримської області до складу УРСР;

1956 р. - ХХ з’їзд КПРС;

1959 р. – утворення Української робітничо-селянської спілки.

Лібералізація (фітредерство) — політика, спрямована на відкривання внутрішнього ринку для іноземних конкурентів, шляхом зниження кількості обмежень у торгівлі.

Раднаргоспи — ради народного господарства, державні органи територіального управління й планування промисловістю УРСР і СРСР, що існували 1918—1931 і 1957—1965.

Шістдеся́тники — назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва).

Відли́га — неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х р. — початок 1960-х р.). Його характерними рисами був певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя

Дисиде́нтський ру́х — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ

1965 р. - реформи в сільському господарстві та промисловості («косигінська реформа»);

1972 р. - зміна політичного керівництва УРСР. В. Щербицький;

1976 р. - утворення Української Гельсінської групи.

Період «Застою» — ретроспективна назва одного з останніх періодів існування радянської економічної та політичної системи (середина 1970 - середина 1980-х років). Поняття «період застою» з'явилося та було введене в політичний лексікон лідером КПРС та головою держави - М. С. Горбачовим у другій половині 1980-х років.

Номенклатура -панівний клас радянського суспільства, партійно-державне керівництво.

Дефіци́т (лат. deficit — «не вистачає») в економіці — перевищення попиту над пропозицією. Дефіцит засвідчує про розбіжність між попитом та пропозицією та відсутність урівноважуючої ціни.

Урбаніза́ція — це зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення.

За підрахунками спеціалістів економічні втрати від хвороб урбанізації, перш за все шуму, стресу, забруднення, перевищують втрати від страйків.

Русифіка́ція або росифіка́ція, зросійщення — сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в Україні або інших країнах, за допомогою переходу чи переводу осіб неросійської національності на російську мову й російську культуру та їхньої подальшої асиміляції

«Самвидав» (рос. самиздат) — видавані поза цензурою (зокрема в СРСР) підпільні листівки, брошури, книжки й періодичні видання — один з виявів Руху опору.

РОЗПАД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ ТА ВІДРОДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

квітень 1985 р. – початок «перебудови»;

26 квітня 1986 р. - вибух на Чорнобильської АЕС;

вересень 1989 р. – виникнення Народний рух України за перебудову;

березень 1990 р.–перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР;

16 липня 1990 р. – прийняття Верховною Радою Декларації про державний суверенітет України;

24 серпня 1991 р. – прийняття Верховною Радою Акта проголошення незалежності України;

1 грудня 1991 р. – всеукраїнський референдум і вибори Президента України.

Перебудо́ва (рос. перестройка) — загальна назва сукупності політичних і економічних реформ, що проводилися в СРСР у 1985—1991 роках.

Гласність - політика максимальної відкритості діяльності державних установ і свободи

Плюралі́зм — філософське вчення, згідно з яким існує кілька незалежних початків буття чи основ знання; характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадських організаціях. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у суспільстві.

Сувереніте́т — виключне право здійснювати верховну владу у певній державі (рідше — на окремій території, над окремою групою осіб) незалежно від будь-кого (відповідно суверенітет частково тлумачиться як «повна незалежність»).

Інфляція — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей

УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

6 грудня 1991 р. - заснування Збройних Сил України;

липень 1994 р. - обрання Л. Кучми Президентом України;

1995 р. - Україна стає членом Ради Європи;

28 червня 1996 р. - прийняття Конституції України;

грудень 2004 р. - обрання Президентом України В.Ющенка;

січень 2010 р. - обрання Президентом України В.Януковича.