Домашнє завдання. Подумайте та продовжіть речення

Украинский язык и литература 10 класс 10.04.

Тема урока: Чтение текстов. Использование способов углубленного , ознакомительного, быстрого чтения, чтения- сканирования.

Цели урока: объяснить учащимся тему урока; развивать память и внимание; воспитывать любовь к чтению.

Ход урока

Читання – один з найважливіших видів мовної діяльності, тісно

пов'язаний як з вимовою, так і з розумінням мови. Також «читання» – це

здатність сприймати, розуміти інформацію, яка записана (передана) тим або

іншим способом або відтворена технічними пристроями.

Читання – це найвище мистецтво і оволодівати ним треба все життя.

Читаючи, людина залишається з книгою наодинці. Відбувається внутрішній

діалог між книгою та людиною. Діалог, який потребує праці розуму й серця,

який залишає незабутні враження й дає знання.

Видатний російський спеціаліст в галузі логіки С.І. Поварнін писав: «Як

у музиці є два види художників: композитор, що створює музичний твір, і

виконувач, що відтворює його, так і в галузі мистецтва словесного –

необхідні два роди «мистецтв» – мистецтво автора й мистецтво читача».

Читання – це і робота, і творчість. Воно складається із:

 власне читання;

 засвоєння;

 розуміння тексту.

* Відчуття тексту – це перша складова частина процесу розуміння

тексту. Момент пізнання слів та виразів, відомих з попереднього мовного

досвіду й власної мовної практики.

* Під час сприймання аналізуються складові частини й пізнається вже

відоме з попереднього мовного досвіду.

Проте ні відчуття, ні сприймання тексту ще не є розумінням тексту.

Вони лише є основою для самого розуміння.

* Саме стадія пізнання є основою розуміння тексту.

ВИВЧ IТЬ

Швидке читання – це самоціль у навчанні дітей читанню. При

швидкому читанні активніше й ефективніше застосовується й переробляється

інформація.

Повільне читання – це найкращий спосіб засвоєння прочитаного.

Виразне читання – це мистецтво відтворення думок, почуттів, настроїв,

переживань, якими насичено твір.

Передумови виразного читання:

1) володіння дикцією;

2) техніка мовлення;

3) володіння навичками художнього аналізу тексту.

Розрізняють такі види читання: вголос і мовчки.

Цілком очевидно, що читання вголос і мовчки мають спільну основу. В

обох випадках, щоб читати, треба засвоїти букви, навчитись складати з них

слова. Для обох різновидів читання важливо знати лексичне значення слів, їх

поєднання в реченні, помічати ті з них, які найважливіші для розуміння.

Відрізняються ці різновиди читання перш за все вокалізацією,

озвучуванням. Читання вголос передбачає промовляння слів тексту – по

можливості чітке й залежно від ситуації більш чи менш голосне. Читання

мовчки такого промовляння, звичайно, позбавлене. Працюють очі й мозок, а

язик, губи та інші артикуляційні органи залишаються нерухомими. Високого

рівня розвитку навички читання мовчки досягають далеко не всі. Значна

частина людей ворушить язиком, губами або пошепки промовляє те, що

читає. У такому випадку говорять про часткову вокалізацію.

Будь-який текст необхідно інтонувати, поділивши речення на смислові

відрізки (синтагми), що здійснюється за допомогою пауз, мелодики. Тією чи

іншою мірою інтонування властиве й читанню мовчки. Читач має уявити ту

інтонацію, яка передбачена в тексті автором. Без цього неможливе правильне

читання й розуміння тексту. Але здійснюється це неоднаково на різних стадіях формування навички. Той читач, що робить лише перші кроки в навчанні мовчазного читання, подумки промовляє текст. Він майже повністю відтворює «подумки» інтонаційні особливості речення. І це зрозуміло: інтонування, хоч і здійснюване таким чином, допомагає краще зрозуміти те, що читається.

Ознайомлювальне читання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою (журналом, брошурою тощо). Мало хто володіє цим винятково важливим видом читання досконало. Переглянувши анотацію, передмову або зрозумівши зі змісту найбільш важливі положення видання, читач має отримати чітке уявлення про цінність та корисність книжки. Вивчальне читання ще називають поглибленим, аналітичним, критичним, творчим. Для навчання цей вид читання вважається найдоцільнішим. У процесі читання учень не просто сприймає інформацію, він з’ясовує менш зрозумілі для нього фрагменти тексту, помічає сильні та слабкі місця в поясненнях, дає власне трактування поданим положенням та висновкам, ставлячись до прочитаного творчо й критично. Власне трактування, власний погляд на прочитане дають змогу краще запам’ятати сприйняте, підвищують рівень активності думки читача. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи принципово новий матеріал на незнайому або малознайому тему. Вибіркове читання – швидке читання, у процесі якого читач ніби нічого не пропускає, проте фіксує увагу тільки на необхідних йому аспектах тексту. Такий вид читання здебільшого застосовують при повторному читанні книжки після попереднього її перегляду. Сторінки перегортають, доки не відшукають потрібне місце – його читають, застосовуючи інший вид читання – вивчальне (поглиблене). Останнім часом виділяють ще один вид читання – сканування. Сама назва пояснює характер такого читання: швидкий перегляд тексту з метою пошуку певного слова, прізвища, факту. Читач має навчитися свідомо вибрати певний вид читання залежно від комунікативного завдання, яке перед ним стоїть.

Домашнє завдання. Подумайте та продовжіть речення

Ø Володіти навичками різних видів читання необхідно для...

Ø Роль книги у формуванні особистості полягає в тому, що...

⇐ Предыдущая 1 23