клас Українська мова та література

10 клас Українська мова та література

Контрольна робота № 4

Переказ із творчим завданням

Берег Дитинства

У кожного, як стверджує одна романтична сага, є два береги – од якого людина одпливає і до якого має неодмінно причалити. На цій довгій дорозі зустрічається чимало інших, не менш значних. Серед таких – берег надії, берег юності, берег любові.

І все ж, хоч би де зупинялася людина на цих почасти нетривких і мінливих берегах-пристанищах, їй неодмінно світитиме далеким вогником, оповитим щемним і невситливим спогадом отой найперший – Берег Дитинства.

Не сходить з пам’яті один випадок. У наше село приїхав давній його мешканець.Так трапилося, що він не за власним бажанням змушений був виїхати в молодості на Далекий Схід, а згодом оселитися там, завести родину. Потім війна, тяжкі повоєнні літа, і йому ніяк не випадало навістити землю, де, як кажуть у народі, закопаний його пуп.

Та, проте, увесь цей час він жив надією, що таки побуває на березі свого дитинства. І тільки на схилі літ приїхав у поліське село. Чоловікові перетягло за сьомий десяток. Разом з ним був син та двоє онуків. Зі станції поїхали прямо на Горбатенкове печище. «То дарма, – одказував гість, – що вже немає хати, але є земля, де вона стояла і де босоніж вибігав своє дитинство та юність. Одвезіть мене насамперед на батькове подвір’я…»

Не дочекавшись, поки зупиняться коні, старий силувано почав злазити з воза. Підпираючись посохом, він дрібкуватими кроками почапав на подвір’я, зняв капелюха і довго стояв у зажурі. Старші односельці стояли осторонь, перекидаючись співчутливими діалогами: «А тягне-таки людину в рідні краї. Бачите, скільки тої жалоби, що на старість літ ген звідки приїхав!» - «То ж не дарма мовиться: там земля мила, де мати родила..»

Старий Горбатенко невпоспіх обійшов печище, обмацав камінці та уламки цегли, затим вичвалав на пагорб, де стояла стара дичка – груша. «Живеш іще, чекаєш на мене?» - мовив чоловік і припав щокою до рябчастого стовбура, охопив його худорлявими руками.Коли ж розпач спогадві вгамувався, він підійшов до гурту , чемно привітався і, висушуючи зволожені очі, мовив : «Дякую вам, добрі люди, що не спиляли її на дрова. Під цією грушею , казала мені покійна мама, вона народила мене».

Тиждень гостював Горбатенко в селі і увесь час ходив на печище, а коли зібрався від’їздити, сказав, не приховуючи сліз: «Тепер уже не страшно й помирати!»

Земля дитинства, стежки ранньої юності… Кому не снилися вони в далеких мандрах, хто не відчував їхнього поклику, чия чутлива душа не прагла повернутися на схилі літ у чарівну казку дитинства? Усе, як сказав один з філософів, скороминуще на цьому світі. Але чи так уже й все – пам’ять, якщо вона не полишає людину, не робить її забудькуватою, неодмінно житиме отим далеким спогадом дитинства.

Творче завдання:

1.Напишіть стислий переказ тексту.

2.Доповніть переказ розповіддю про ваш берег дитинства. ( 1 -1.5 сторінки).

⇐ Предыдущая 12