Украинский язык. Читать рассказ, составить план, записать в тетради.

Украинский язык

Читать рассказ, составить план, записать в тетради.

МИХАЙЛО СЛАБОШПИЦЬКИЙ

ЛЕЛЕЧА ВЕСНА

Найбільше Данилко любить ту пору, коли небо рясно вкривається пташинами зграями. Як стануть крихкими льоди, як за жебонять струмки, як задзвонить у ринвах, знає Данилко: уже скоро вертатимуться з вирію птахи.

А цього разу він і не помітив, як все сталося. Здається, ще вчора повисло над землею німе й морозне, геть безхмарне небо. І на ньому – ніде нічого. Ніякої весни не видно було. А тут раптом десь вона взялася. От чудеса!

На чорному гіллі з'явилися маленькі бруньки. І коли це вони там узялися?

Струмки не бігли, бо зима була безсніжна. Тільки морозами тріщала. Ось тому Данилко й не побачив, коли вона минула.

А та звуки які він почув, були пташиними голосами з неба. Данилко підняв очі до гори й загледів, що там усе всіяне птахами. Крильми, як прапорцями, вимахують і щось вигукують, вигукують.. Мабуть, раді, що повернулися додому з далеких країв. Тато казав, що їм у теплих краях добре, але вдома ще краще. Якби не холодна зима, то звідси вони нікуди не летіли б. Не кидали б напризволяще гнізда. Повертаєшся з теплих країв, а його вже хтось зайняв… Хіба такого не буває?

Буває. Ще як буває. Данилко не раз чув такі розповіді. Птахам після важкої дороги відпочити у гніздах треба, а їм доводиться воювати з нахабою, що захопив чуже гніздо.

Данилко довго стояв і дивився в небо, яке здавалось пташиним морем. Бо в ньому повсюди хлюпати крила. І не тільки він один стояк задавлений у ту живу височінь. Багато людей зупинилося й завмерло.

Коло Данилко прийшов додому то побачив у дворі тата й маму. Вони загукали йому:

— А в нас новина!

І він одразу ж побачив: лелеки. Як два літаки над аеродромом, кружляли вони над подвір'ям, тільки жовті дзьоби поблискували. Потім лелеки плавно опустилися на гніздо й радісно заклекотіли… —

Нарешті вони прилетіли, – сказав Данилко. – Без них так нудно!

— А й справді, – погодилася мама. – Без них наче чогось не вистачає у дворі…

— Оце вже нарешті весна, – промовив тато. – Лелеча весна.

— Ага, лелеча весна, – повторив Данилко.

Йому сподобалися такі слова. Бо він дуже любить і весну, і лелек.

⇐ Предыдущая 12