|
|||
Так це печиво-чарівне! ⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 5 Так це печиво-чарівне! У нашому класі кожного дня вибирають двох чергових учнів.Сьогодні вибрали мене і Вікторію.Ми чудово справлялися разом,і всі нас слухали.А після уроків Катерина попросила нас залишитися на кілька хвилин. Ми погодились,хоч і самі не знали,навіщо. А Катерина хотіла нам дати завдання: протерти підлогу у коридорі.Пізніше,коли ми вже майже закінчували,Катерина відлучилась.Коли ми добряче протерли коридор,до нас прийшла група продовженого дня перших класів.Саме сьогодні група для першого класу мала бути у нашому кабінеті. Тож ми присіли за останню парту,щоб не заважати дітям робити домашнє завдання ,або просто гратися.А Катерини все не було і не було. За декілька хвилин до нас підійшов маленький хлопчик-першокласник,який запитав у нас: -А хто ви такі? -Мене звуть Віка,-сказала Вікторія.-А її- Анна,- Віка показала рукою на мене. -А мене-Максимко!-зрадів хлопчик.-А мій друг Василько хоче їсти,з собою із дому він їжі не взяв і грошей не має також… -А у нас є печиво!- запропонувала Віка малому.-Ось,пригощайся, і пригости свого друга!... Хлопчик дуже зрадів,жадібно вхопив пакетик із печивом і пригостив друга.За декілька хвилин двоє малих прийшли до нас і подякували за печиво.А Василько сказав: -Так це печиво-чарівне! -Ні,- сказала Вікуся.-Воно не чарівне. Просто ти дуже сильно хотів їсти,тому печиво тобі і засмакувало!Хочете іще? -Так!Так!Так!-в один голос сказали хлопчики. -Але пригостіть ним своїх друзів!- мовила Вікторія.- Нехай і вони спробують «чарівне» печиво!
|
|||
|