|
|||
Особливості навчання учнів з обмеженими можливостями1.2 Особливості навчання учнів з обмеженими можливостями За даними Міністерства освіти й Науки Російської Федерації у країні близько 2 млн. дітей які стосуються категорію осіб зОВЖ. У тому числі близько 450 тис. дітей шкільного віку навчаються 1969 спеціальних освітні установи. Діти та підлітки, які навчаються вдома, чи школах індивідуального освіти становлять 35 тис. Останнім часом побільшало дітей цієї категорії, які живуть у сім'ї та відвідують освітні установи як які надходять учні. По даний Міністерства освіти й науки на 2004 р. такі діти становлять близько 45 тис. людина [29]. Стаття 43 Конституції Російської Федерації як гарантує декларація про освіту кожному дитині, незалежно стану здоров'я, фізичних, функціональних і психічних особливостей, а й зобов'язує батьків надати доступом до освіті, що закріплено у законі Російської Федерації "Про освіту".Дети-инвалиди є винятком - законодавство Росії, конвенція ООН про права дитину і різні міжнародно-правові пакти закріплюють права дітей-інвалідів отримання освіти, фізичну, психологічну і соціальну реабілітацію за умов максимальної соціальної інтеграції. У Росії її нагромаджено великий досвід роботи спеціальних освітніх закладів на навчання дітей із порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату, важкими порушеннями мови і іншими особливостями психофізичного розвитку – це зОВЖ. Яким формам освіти доступні дітей ізОВЖ? Крім очній форми навчання у загальноосвітньої школі освіту дитини-інваліда може здійснюватися уочно-заочной, заочну форму, у вигляді екстернату, надомного навчання, сімейного освіти. Можливе також навчання дитини на інтернаті чикоррекционной школі, куди він іде навчання органами управління освіти. ">Я.И.Кузьминов (ректорГУ-ВШЭ) висловив критичні зауваження щодо системи дитячих будинків культури та інтернатів, оскільки діти з різними порушеннями, потрапляючи туди, стають ізольованими від суспільства. "Особливу тривогу викликає становище тих дітей у інтернатах, які вважаютьнеобучаемими й позбавлено можливості навіть виховання", – сказав ректор. Він закликав до вивчення досвіду розвинених країн, де добре поставлено справа освіти дітей-інвалідів. "Час переходити від розмов гуманізм до реальних гуманістичним кроків", – зазначив >Я.И.Кузьминов. Була підкреслена необхідність розробки зразкових програм ранньоїкоррекционной допомоги для дітей із обмеженими можливостями здоров'я, і навіть зразкових програм для дітей із порушенням в розумовий розвиток різних ступенів. Пропонується передбачити підготовку та перепідготовку кадрів системікоррекционного і інклюзивного освіти". Однією з найбільш ефективних методів здобуття освіти дітьми зОВЖ та його одночасної соціальної реабілітації єинклюзивное освіту - здобуття освіти дітей з особливими потребами в загальноосвітніх навчальних закладах.Инклюзивное освіту передбачає адаптацію загальної освіти до особливим потребам дітей і має мета як максимально інтегрувати дітей із обмеженими можливостями у суспільстві, але й раннього віку привчити інших дітей до думки, що є котрі мають різними фізичними, фізіологічними і психічними особливостями, що є так само індивідуумами і членів суспільства, як й інші діти, хоча у чимось й відрізняються від нього. ЩеЛ.С.Вигодский символізував необхідність створення такої системи навчання, у якій дитина з обмеженими можливостями можливий із суспільства дітей із нормальним розвитком. Він однією з перших обгрунтував ідею інтегрованого навчання. Згодом його ідея реалізувалася на практиці роботи шкіл Західної Європи і сподівалися навіть лише у останні роки починає на всі активніше втілюватись у Росії [15]. Автор Є.В. Рєзникова розділ "Проблеми інтеграції і ставлення педагогів загальноосвітніх шкіл до окремих моментів у її організації" пише, що сьогодні у загальноосвітніх школах навчаються діти з цілковито різними психічними особливостями та здібністю до навчання. Включення до учнів загальноосвітніх шкіл дітей з особливими потребами не надає істотно на процес навчання (за умови матеріального, методичного забезпечення). Понад те, при грамотному впровадженні системи інклюзивного освіти відбувається максимально можлива соціальна інтеграція дітей ізОВЖ, а й підвищується ефективність процесу навчання інших дітей. Проте, підкреслює Є.В. Рєзникова, частина педагогів, вважає, щоинклюзивное навчання не приносить хороших результатів для дітей ізОВЖ,т.к. вони позбавляються звичної їм середовища спілкування, отримують додаткові емоційні травми. Педагоги, що мають у своєму класі дитину поруч ізОВЖ, найчастіше, що неспроможні приділити необхідного уваги, у процесі навчання, пов'язуючи це з фронтальній формою навчання дітей і складністю навчального матеріалу [26]. Як свідчать дослідження Є.В.Резниковой, М.С.Артемьевой, А.А. Дмитрієва, вчителя загальноосвітніх шкіл у цілому зі розумінням ставиться до спільної навчання дітей із різними пізнавальними здібностями. Проте, реалізація інтегрованого освіти вимагає особливого уваги до підготовки педагогічного колективу зі школи і суміжних фахівцем щодо спілкуватися з дітьми, мають обмежені можливості здоров'я, інтегрованими у середу нормально та розвитку однолітків. >Инклюзивное освіту має свої позитивні результати й успішно реалізується там лише останні 30 років. Це економічно розвинених країн з досить тривалим підготовчим періодом до інтеграції освіти. Прийняття інтеграції суспільством, кожним людиною – це тривалий процес виховання всього суспільства, це вирощування з дитинства нової генерації, котрій інтеграція стане частиною світогляду. Цією формою навчання можуть скористатися лише діти оті зОВЖ, що або самі пересуваються, або з супроводжувачем, що робити тим, котрі мають такої можливості з своїх фізичних і організаційних можливостей, територіальної віддаленості від навчальних закладів. Або учні внутрішньолікарняної школи, що потребують тривалому перебування в медичному стаціонарі. На думку О.С. Макаренка істинним стимулом людського життя є завтрашня радість. Для хвору дитину "завтрашня радість" передусім – здоров'я [26]. Допомогти чи впорається з недугою, дати відчути дитині інваліду неабиякий інтерес дорослих, не які входять у медичне оточення - це передусім батьки та педагоги. Необхідно якнайчастіше подумки виманювати дитини від оточуючої лікарняній обстановки. Продовжуючи повноцінне навчання дітей засобами ІКТ у вигляді ДО, діти вирішують собі дві основні завдання: навчаються, не відстаючи від своїх ровесників, спілкуючись зі ними, але, найголовніше, прибуваючи може психологічного комфорту, що є обов'язковим боротьби з недугою. Хвороба, вважаєГ.М.Грядунова, повинна бути перешкоджанням планомірному навчанні, а лише чинником, які вимагають різні психолого-педагогічні прийоми і форми навчання. Це пов'язано з тим, що у разі, хворий чадо чи здоровий, може і бути важким, але посильною [26].
|
|||
|