Хелпикс

Главная

Контакты

Случайная статья





Судова палата у кримінальних справах ВССУ підготувала роз’яснення з приводу питань, які виникають при виконанні судових рішень у кримінальних справах, зокрема про стягнення штрафу



Судова палата у кримінальних справах ВССУ підготувала роз’яснення з приводу питань, які виникають при виконанні судових рішень у кримінальних справах, зокрема про стягнення штрафу

Роз’яснення з приводу питань, які виникають при виконанні судових рішень у кримінальних справах, зокрема про стягнення штрафу

Метою прийняття Верховною Радою України Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» (далі – Закон) було вдосконалення законодавства, що регулює діяльність органів Державної виконавчої служби та процедури виконавчого провадження, поліпшення ситуації щодо примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Однак, як засвідчила судова практика, реалізувати її в повному обсязі не вдалося, оскільки норми Закону не узгоджені між собою та не враховують положень інших нормативно-правових актів.

Так, у положеннях ст. 404 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України) законодавець, визначаючи порядок звернення вироку до виконання та порядок заміни штрафу іншим видом покарання, не вказав орган, уповноважений виконувати покарання, зазначивши лише загальне формулювання «органу, на який покладено обов'язок виконати вирок». У ст. 410 КПК України зазначено, що питання про заміну штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт відповідно до ч. 4 ст. 53 Кримінального кодексу України (далі – КК України) вирішується суддею районного (міського) суду за поданням органу, що відає відбуванням покарання, або за клопотанням колективу. Слід зауважити, що наявна прогалина заповнювалася відповідними нормами Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК України). Зокрема, щодо повноважень Державної виконавчої служби, то згідно зі ст. 12 КВК України в попередній редакції передбачалося виконання нею покарання у виді штрафу і конфіскації майна, а у ст. 26 КВК України зазначалося, що у разі несплати засудженим штрафу у встановлений законом строк його стягнення провадиться примусово Державною виконавчою службою на підставі виконавчого листа, виданого судом, який постановив вирок. У проекті Закону в ч. 2 ст. 26 КВК України пропонувалося передбачити, що суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт відповідно до закону за поданням кримінально-виконавчої інспекції, але під час другого читання цього проекту у Верховній Раді України законодавець відмовився від такої ініціативи.

Після внесення вищезазначеним Законом змін до ст. 12 КВК України з переліку повноважень Державної виконавчої служби виключено примусове виконання покарання у виді штрафу. При цьому такі повноваження не покладено на жоден інший орган. Водночас у ч. 3 ст. 26 КВК встановлено, що «у разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт відповідно до закону», а згідно з ч. 4 цієї статті «у разі несплати засудженим чергового платежу при призначенні штрафу з розстрочкою виплати суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт відповідно до закону». Отже, діюче законодавство безпосередньо не врегульовує питання способу виконання покарання у виді штрафу, порядок внесення подання до суду щодо його заміни.

При цьому формулювання «орган, що відає відбуванням покарання», використане законодавцем у ст. 410 КПК України, вказує на органи кримінально-виконавчої системи, перелік яких закріплено в ст. 11 КВК України. Слід зауважити, що до них належить і Державна виконавча служба України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону зобов’язана виконувати ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та у справах про адміністративні правопорушення. Останні відповідно до ч. 1 ст. 19 цього Закону є підставами для відкриття виконавчого провадження.

Місцеві суди не є органами, які повинні самостійно виконувати свої вироки в частині покарання у виді штрафу, оскільки це суперечить загальним принципам здійснення правосуддя в Україні, а отже – не узгоджується з основними функціями судової влади, які визначені Конституцією України. Крім того, у ст. 28 КВК України зазначається, що після стягнення штрафу виконавчий лист з відміткою про виконання вироку повертається до суду, який постановив вирок, що виключає необхідність самостійного виконання місцевими судами своїх вироків у частині покарання у виді штрафу.

Із приводу заміни штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт, передбаченої ст. 410 КПК України, необхідно зауважити, що законодавець, зазначаючи у п. 8 ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 36 Закону, що державний виконавець має право звертатися до суду про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення, через використання формулювання «зміна порядку і способу» передбачає таку можливість.

Розглянемо складові терміни цього формулювання. Так, семантичне значення слова «порядок» означає правила, за якими здійснюється що-небудь, існуючий режим, а слово «спосіб» – дія чи система дій, що застосовуються при виконанні будь-якої роботи, при здійсненні чогось. Тобто виходячи із семантичного тлумачення, формулювання «зміна порядку і способу» виконання означає зміну правил, відповідно до яких здійснюється виконання (наприклад, покарання), та зміну дії чи системи дій, яка застосовувалася при виконанні рішення. Таким чином, проведений семантичний аналіз формулювання «зміна порядку і способу» засвідчив, що воно має ширше значення, ніж формулювання «заміна одного виду на інший», охоплюючи останнє.

Крім того, таку позицію поділяє і Міністерство юстиції України, яке в листі до керівників управлінь юстиції від 20 січня 2005 року № 25-32/93 «Щодо стягнення штрафу із засуджених у відповідності зі ст. 26 КВК України» зазначало, що зміна способу і порядку виконання покаранняу вигляді штрафу іншим покаранням регламентована ч. 4 ст. 53 КК України та ст. 410 КПК України; відповідно до останньої норми питання про заміну штрафу іншим покаранням вирішується суддею за поданням органу, що відає відбуванням покарання. Суди, вирішуючи питання про заміну штрафу на громадські чи виправні роботи, повинні враховувати положення статей 56, 57 КК України щодо максимального терміну встановлення громадських робіт та наявних законодавчих обмежень щодо їх застосування.

Таким чином, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) вважає, що на підставі ст. 2, п.п. 8.3 ст. 11, п. 2 ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 19 Закону Українивiд 21 квітня1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження», ст. 28 КВК України, статей 404, 410 КПК України органи Державної виконавчої служби зобов’язані виконувати ухвали та постанови судів у кримінальних справах, у тому числі й у частині примусового стягнення штрафу, уповноважені звертатися до суду про зміну порядку і способу виконання рішення суду (заміну штрафу іншим видом покарання).

Однак вважаємо, що наявні колізії законодавства необхідно врегулювати на законодавчому рівні шляхом внесення відповідних змін до КК України, КВК України та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки діючі редакції цих законодавчих актів, як показав проведений аналіз, не сприяють поліпшенню ситуації щодо примусового виконання рішень судів та не врегульовують процедуру виконавчого провадження.

У свою чергу ВССУ буде направлено лист до Міністерства юстиції України, яке відповідно до ч. 6 ст. 83 Закону здійснює контроль за законністю виконавчого провадження, з метою інформування його про ситуацію, що склалася в практичній діяльності правозастосовних органів при реалізації нової редакції Закону України «Про виконавче провадження», а також пропозиції щодо внесення необхідних змін до діючого законодавства України.

 

 



  

© helpiks.su При использовании или копировании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.