Синтаксис (головні члени речення) 100 речень

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

Синтаксис (головні члени речення) 100 речень

1. Поезія – рідна сестра моя. Правда людська – наша мати (Л.Костенко).

2. Три на п’ять - п’ятнадцять.

3. Без діла жити – небо коптити (нар. тв-ть).

4. Старий воли випрягає, Занози ховає Мережані (Т.Шевченко).

5. Та хто в далеку дорогу Їм добре коней запряже? (Т.Шевченко).

6. Читати доцільно.

7. Чимало літ перевернулось (Т.Шевченко).

8. Марко Вовчок – літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської-Маркович.

9. І в дорогу В нічку темну та пригожу Подались вони обоє, Обминаючи сторожу (М.Вороний).

10. Для якоїсь радості і втіхи Кожен з нас у дні прийшов і ріс (Є.Плужник).

11. Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине (Т.Шевченко).

12. Поборовся б і я, може (Т.Шевченко).

13. Рости, рости, тополенько, Все вгору та вгору! (Т.Шевченко).

14. І світ божий як Великдень (Т.Шевченко).

15. А плакати – сором (Т.Шевченко).

16. Там неодинокий був би я з нею (Т.Шевченко).

17. П’ять і три буде вісім.

18. Що там таке?

19. І дала вона сльозам волю (Т.Шевченко).

20. На зміну короткої ночі прийшов ясний та погожий ранок (П.Мирний).

21. Шляхом понеслась-полилась жайворонкова пісня (П.Мирний).

22. Ні грози, ні вовки, ні журавлі його від снів похмурих не збудили (О.Пахльовська).

23. Пасуться в душах табуни табу (О.Пахльовська).

24. І кожен з нас уже ніхто нікому (О.Пахльовська).

25. Оцих тополь приречених кортеж довічно супроводить Україну (О.Олесь).

26. У світі налічується близько трьох тисяч мов.

27. З колін звелась графиня Разумовська (Л.Костенко).

28. Там над водою купка людей лагодилась сідати в човен (М.Коцюбинський).

29. Повість Франка „Борислав сміється” не була зрозумілою для більшості сучасників (Р.Горак).

30. Один з партизанів підвівся на стременах (А.Головко).

31. На землі, у домі вселюдському, Протиріч і негараздів – тьма (М.Луків).

32. Та „я не буду більше молодим” Уже дзвенить за берегами літ (М.Луків).

33. Громаддя хмар повільно проплива (О.Пахльовська).

34. З журбою радість обнялась (О.Олесь).

35. Остап з Соломією звернули з шляху на поле (М.Коцюбинський).

36. Силою примушувати народ зрікатися рідної мови – найбільший злочин (Г.Нудьга).

37. Збірка поезій „З журбою радість обнялась” побачила світ 1907 року (М.Жулинський).

38. А тривожне „бути чи не бути?” Страшно над планетою висить (М.Луків).

39. Буде змушений упасти мертвим хижий птах (М.Бажан).

40. А хтось візьми і пусти чутку (М.Стельмах).

41. Ніхто мене не може присилувати жити на хуторі (І.Тобілевич).

42. Мені осіння ніч короткою здається (Леся Українка).

43. А зілля річ, ви знаєте, капризна...(О.Олесь).

44. Бо пісня – то не забавка пуста (Є.Маланюк).

45. Ти будеш співучою ялиною (І.Цюпа).

46. Тут будуть спів і танці вечорами (О.Пахльовська).

47. Ти був як брат і сонцю, й вечорам (О.Пахльовська).

48. Федір Іванович став розповідати йому про останні події в Україні (А.Головко).

49. Сусіди з батьком радили мені з дитинства стати в праці хліборобом (А.Малишко).

50. Сіно буле свіже, зелене й пахуче (О.Ільченко).

51. Хай стане совість на сторожі права! (Л.Костенко).

52. Відчувати в окопі живу душу біля себе – це щастя (О. Гончар).

53. Пісня і праця – великі дві сили (І.Франко).

54. І кожен фініш – це, по суті, старт (Л.Костенко).

55. Україна – в Азії Європа, а в Європі Азія – ми всі (Д.Кремінь).

56. Хто прийде цілувати це каміння? (О.Пахльовська).

57. Тоді він мусив відмовитися від своїх планів (О.Довженко).

58. А вітряки такі стоять порожні (О.Пахльовська).

59. Вона [Малуша] повинна була бути саме такою (С.Скляренко).

60. З начальством Хома був мастак побалакати (О.Гончар).

61. А я не хочу нічиєю бути (Леся Українка).

62. День обіцяє бути гарним, весняним (І.Ле).

63. Мене його батько не хоче за невістку мати (П.Мирний).

64. І за цей час я ще повинен устигнути закінчити мої наукові роботи (Ю.Смолич).

65. Тоді Десна була глибокою і бистрою рікою (О.Довженко).

66. Справа починала бути поганою (М.Коцюбинський).

67. Хотів би я стати хмариною або полинути птахом у рідні краї (З.Тулуб).

68. Штенгель був майстром ловити форель (Ю.Дольд-Михайлик).

69. Оцей луг мусить стати йому за могилу (П.Панч).

70. За які гріхи твої, Україно-мати, сини заходились тебе розпинати? (М.Мащенко).

71. Убога стилістика найчастіше є породженням убогої думки (О.Гончар).

72. Се було одно з тих незлічених „треба”, які мене так утомили і не давали спать (М.Коцюбинський).

73. Старцем жити вік – що то за життя! (С.Крижанівський).

74. З кожним днем життя в циганській хаті робилося тяжчим і тяжчим (М.Коцюбинський).

75. Ми знов всі троє сиділи в той вечір перед каміном (М.Коцюбинський).

76. Соломія не відривала очей від берега (М.Коцюбинський).

77. Того дня мало бути велике свято для жителів острова (М.Трублаїні).

78. Хороша в зірок мова, багата та ясна (Леся Українка).

79. Ішли діди з батьками безсмертними шляхами, Змели всю нечисть геть без вороття (М.Гірник).

80. Для багатьох поколінь „Як гартувалася сталь” стала підручником життя (М.Сингаївський).

81. Ми залишаємось бійцями і в мирних умовах (В.Речмедін).

82. Сьогодні я такий щасливий, мов вийшов хлопчиком на шлях (В.Сосюра).

83. Він зрадником не може бути (І.Корнійчук).

84. Йшов звідси простим хлопцем, повертався солдатом з легенди (П.Загребельний).

85. Гордої вдачі, кришталевої чистоти людина (І.Копиленко).

86. Цар (Ворон), здурілий від воєнного запалу, кинувся на мене зі своїми міністрами і давай мене бити (І.Франко).

87. А я взяла і вигадала свято – Тебе, моя поезіє, тебе! (Г.Світлична).

88. Річечка, гублячись у зеленій низинній гущавині, біжить та й біжить собі, зміваючи сліди дівчат, тиха, майже невидима (В.Козаченко).

89. Ти гукай не гукай, а літа не почують (Б.Олійник).

90. Я схопилася та давай спересердя стукати в двері (І.Нечуй-Левицький).

91. Разок років – то не разок намиста, це поступ вічний, поступ до мети (С.Скляренко).

92. Триста спокус не поклали на очі полуди (В.Коротич).

93. Три могутніх мости-естакади були перекинуті з берега далеко в море (М.Стельмах).

94. Дума про матроса для Альоші стало постійною мукою (І.Микитенко).

95. Малювати, творити прекрасне – це, він вважав, написане йому на роду, заповідане від матері (О.Гончар).

96. Жнивна напруга – наче струна (з газети).

97. І сам ти впав був од тяжкої рани, та прапор полку у руці тримав (М.Рильський).

98. Давай поїдемо за місто стрічать весну, там ранки тихі і врочисті, там журавлі у небі чистім веселку гнуть (В.Підпалий).

99. Учитель є для учня найвищим зразком людської досконалості, який викликає благоговійний подив (М.Добролюбов).

100. І педагог, і поет, і вчитель, і професор – пропагандисти... (Д.Писарев).

⇐ Предыдущая 12