ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ЄС

Покращенню ділової активності ситуації сприяли, зокрема, економічні реформи, розпочаті до і після вступу у рамках взятих на себе країнами зобов’язань, пов’язаних із розширенням ЄС. Очікується, що продовження цих реформ має сприяти економічному розвитку і надалі. Заходи у сфері формування конкурентного середовища включають: реформування антимонопольних органів, посилення конкуренції на ринку електронного зв’язку, лібералізацію ринків електроенергії. Реформи у сфері бізнесового середовища передбачають покращання системи регулювання із зменшенням управлінських витрат і спрощенням законодавства, спрощення процедури реєстрації фірм, полегшення доступу до фінансування, особливо для інноваційних фірм, адміністративну територіальну реформу.

Щодо стимулювання інновацій, то домінуючим у нових країнах-членах є підхід, який передбачає збільшення державного фінансування. У ряді країн і Латвії, зокрема, було оголошено про посилення ролі недержавного сектору у наукових дослідженнях і розробках, наприклад, шляхом податкових кредитів. І лише в Естонії здійснено заходи для модернізації управління науковими закладами і університетами [2, с. 28 – 32].

Розглянемо, які надходження і витрати виникають із приєднанням країни до ЄС. Вступ до ЄС передбачає збільшення фінансування з боку інституцій ЄС, але фінансова допомога почала надходити задовго до цього для підкріплення намірів про розширення та зменшення розриву у рівні розвитку у існуючих і тоді ще майбутніх країнах-членах ЄС. До розширення трансферти з ЄС надходили переважно у рамках трьох механізмів: Phare, ISPA і SAPARD.

У рамках програми Phare кошти спрямовувались на створення і реформування інституцій та досягнення економічної і соціальної згуртованості. За цією схемою було спрямовано найбільше коштів із допомоги майбутнім країнам-членам перед вступом до ЄС. Механізм ISPA (Інструмент структурної політики у передвступний період) пов’язаний із фінансуванням захисту навколишнього середовища і розбудови транспортної інфраструктури. Механізм SAPARD (Спеціальна передвступна програма для сільського господарства та розвитку села) направлений на структурну перебудову у сільському господарстві та сільській місцевості.

Але із вступом до ЄС ця допомога поступово скорочується. Натомість вступають у дію звичайні механізми фінансування всередині ЄС, зокрема пов’язані з трьома сферами (сільське господарство, структурні дії, внутрішня політика) і компенсаціями. Структурні дії пов’язані з діяльністю чотирьох структурних фондів (ERDF – Європейський фонд регіонального розвитку, ESF – Європейський соціальний фонд, FIFG – Фінансовий інструмент управління у галузі риболовлі, EAGG – Європейський фонд управління та забезпечення у сільському господарстві) і Фонду згуртованості. Внутрішня політика стосується ядерної безпеки, розбудови інституцій і пограничного контролю. Поряд з отриманням коштів країни-члени сплачують також внески до бюджету ЄС. Але для усунення негативного впливу цих внесків на економіку нових країн-членів вони отримують тимчасові компенсації [2, с. 20 – 21].

Перехідний механізм діє для десяти нових країн-членів протягом 2004 – 2006 років для зміцнення можливостей країн впроваджувати законодавство ЄС. Фінансування за цим механізмом, зокрема, спрямовується на: зміцнення судової системи, контролю за зовнішніми кордонами, антикорупційну стратегію, зміцнення можливостей застосування законодавства; фінансовий контроль; захист фінансових інтересів Співтовариства і боротьбу із шахрайством; внутрішній ринок, включаючи митний союз; захист навколишнього середовища; ветеринарні послуги та розбудову управлінських структур щодо продовольчої безпеки; структури управління і нагляду за розвитком сільського господарства і сільської місцевості; ядерну безпеку; статистику; зміцнення державного управління відповідно до вимог комплексного звіту із моніторингу Європейської Комісії, які не покриваються структурними фондами [6].

З метою підвищення ефективності використання отриманих новими країнами-членами коштів застосовується вимога щодо співфінансування за допомогою державних чи приватних коштів (не менше 15 – 25% суми проекту), що може вимагати додаткові витрати з державного бюджету. У 2004 році таке співфінансування з боку країн Балтії становило 0,6% ВВП.

Допомога сільському господарству при вступі здійснюється спочатку силами самих країн-членів і лише наступного року компенсуються з бюджету ЄС. Тому це також тимчасово вимагало додаткових витрат для державного бюджету (у Литві такі витрати були найбільшими – у розмірі 0,4% ВВП), але майже лише у 2004 році [2, с. 22 – 23].

На витрати державних бюджетів здійснює вплив і виникнення витрат, пов’язаних з впровадженням спільного законодавства ЄС, зокрема у таких сферах, як захист навколишнього середовища, інфраструктура, транспорт, державне управління, соціальна політика, прикордонний контроль, які лише частково можуть покриватися трансфертами з ЄС. Таке некомпенсоване зростання витрат може становити для нових країн-членів за оцінками до 1,5% ВВП на рік [8, с.10]. Наприклад, на приведення у відповідність до вимог законодавства ЄС у сфері захисту навколишнього середовища і транспорту повні витрати (протягом тривалого періоду часу) за оцінками становлять 18 – 24% і 22% ВВП у 2003 році нових країнах-членах. Але витрати на узгодження законодавства мають також позитивний вплив на бізнесове середовище і економічне зростання (це стосується норм щодо фінансових ринків, регулювання діяльності компаній, бухгалтерського обліку, інтелектуальної власності тощо) [2, с. 19].

ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ЄС

Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є стратегічною метою України — це є найкращим способом реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин.

Для України європейська інтеграція — це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Як невід'ємна частина Європи, Україна орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально-економічного розвитку.

Інтеграція України в ЄС має свої переваги і для України, і для Європейського Союзу. Для нашої держави важливого значення набувають як процес її послідовного наближення до ЄС, так і стратегічний результат цього процесу - повноправне членство в ЄС.

Політичні переваги інтеграції України в ЄС пов'язані зі створенням надійних механізмів політичної стабільності, демократії та безпеки. Зближення з ЄС є гарантією, а виконання його вимог — інструментом розбудови демократичних інституцій в Україні. Крім того, членство в ЄС відкриє шлях до колективних структур спільної безпеки Євросоюзу, забезпечить ефективнішу координацію дій з європейськими державами у сфері контролю за експортом і нерозповсюдження зброї масового знищення, дозволить активізувати співробітництво у боротьбі з організованою злочинністю, контрабандою, нелегальною міграцією, наркобізнесом тощо [1, с.26].

Євроінтеграція сприятиме зростанню продуктивності економіки та темпів технологічної модернізації під впливом конкуренції на єдиному європейському ринку та забезпеченню вільного доступу до новітніх технологій, капіталу, інформації; підвищенню кваліфікації робочої сили за умов їх вільного руху в межах єдиного ринку; створенню більш сприятливого інвестиційного середовища; істотному зростанню обсягів торгівлі на ринку ЄС; створенню передумов для прискореного зростання взаємообміну в галузях з підвищеним рівнем науки та техноємності; підвищенню якості регулятивних інститутів у бюджетній, банківській, фінансовій сферах та корпоративному управлінні. Економічна інтеграція також надасть можливість використовувати фонди регіонального розвитку ЄС для прискорення виходу на вищий рівень економічного розвитку, властивий більш розвиненим країнам Євросоюзу [2, с.64]..

Соціальні переваги членства в ЄС пов’язані з наявними тут високим рівнем соціальних стандартів і розвитку гуманітарної сфери, ефективним захистом прав працівників, розвиненою системою охорони довкілля. Наслідком інтеграції України в ЄС стануть суттєві зміни в забезпеченні права на вільне працевлаштування, адекватної оплати та безпеки праці, гарантій соціального забезпечення, належних умов життя громадян, охорони здоров’я, освіти, культури, соціального захисту і соціального страхування відповідно до європейських стандартів.

Сама мета інтеграції, як доводить досвід практично всіх нових країн членів ЄС, стала потужним стимулом необхідних для цього соціально-економічних перетворень. Після розширення Україна стає безпосереднім сусідом ЄС, що визначить посилення впливу ЄС на Україну, зокрема, в контексті подальшої демократизації українського суспільства і зміцнення європейської орієнтації населення України [4].

На мою думку, розглядаючи, наприклад, торговельно-економічну сферу, можна виділити наступні переваги (в довготерміновій перспективі): розширений Євросоюз може стати найбільш значним ринком збуту українських товарів та джерелом українського імпорту і стати для України головним торговельним партнером; поліпшаться умови доступу українських експортерів на окремі товарні ринки нових членів ЄС внаслідок переважного зниження рівня тарифного захисту і підвищення рівня конкурентного середовища в країнах-кандидатах; запровадження в країнах-кандидатах інститутів ринкового регулювання ЄС має призвести до певного скорочення обсягів контрабандних торгових операцій та інших форм тіньових операцій, що матиме позитивний вплив на державний бюджет України.

Я вважаю, що недоліками інтеграції України до ЄС у короткотерміновій перспективі можуть бути: перехід нових держав-членів до єдиного митного тарифу ЄС та збільшення рівня тарифного захисту щодо низки товарів українського експорту; позбавлення нових держав - членів ЄС можливості самостійно регулювати свій торгівельний режим щодо України; можлива втрата українськими експортерами традиційних ринків збуту в нових країнах-членах ЄС внаслідок розширення сфери застосування антидемпінгових заходів щодо України; скорочення обсягів традиційного українського експорту до ЄС внаслідок часткової переорієнтації товаропотоків між нинішніми та новими членами ЄС.

Говорячи про фактори, що гальмують рух України до Європи виділимо низку таких внутрішніх проблем.

По-перше, це повільність у проведенні економічних реформ, відсутність помітних результатів внутрішніх соціально-економічних трансформацій. Без цього вступ до ЄС буде залишатися недосяжною мрією.

По-друге, тривогу викликає високий рівень корупції та економічної злочинності.

По-третє, відсутність консенсусу стосовно європейського вибору як серед населення, так і на рівні державних інституцій.

По-п’яте, явний дефіцит досвідчених фахівців з євроінтеграції, насамперед, серед політичної еліти і державних службовців України [3].

Отже, щоб інтегруватись у ЄС, Україні необхідно суттєво змінити процес реалізації економічної та фінансової політики. Потрібно фактично відмовитися від протекціоністських заходів у сфері експортно-імпортних операцій, легалізувати тіньову економіку, дотримуватись вимог щодо захисту прав людини. Чи не найбільші зміни мають відбутися на фінансовому ринку. Треба змінити інструментарій регулювання валютного ринку та створити умови для злиття нашого фінансового ринку з глобалізованим світовим. На практиці це може докорінно змінити ринок фінансових послуг у країні й особливо — банківську систему. Все це вимагає, на нашу думку, ґрунтовних наукових досліджень.

Основними напрямками інтеграційного процесу для України є адаптація законодавства України до законодавства ЄС, розвиток торговельних відносин між Україною та ЄС, інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки, політична консолідація та зміцнення демократії, зміцнення фінансової складової євро інтеграційного руху України, адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС, культурно - освітня і науково-технічна інтеграція, регіональна інтеграція України, галузева співпраця, співробітництво в галузі охорони довкілля.