Українська мова група 2 – Е – 19 20.05.2020

Утвержден

замдиректора по УПР

_________ Караваева Ю.А

Українська мова група 2 – Е – 19 20.05.2020

Тема: Службові частини мови. Стилістичні засоби морфології і словотвору.

Мета:пояснити стилістичну функцію різних частин мови; звернувши увагу на морфологічні синоніми – граматичні форми слова, які розрізняються стилістичним уживанням, удосконалювати вміння доречного використання частин мови та їх певних граматичних форм у висловлюваннях різних стилів; розвивати логічне й образне мислення, спостережливість, почуття мови, смак до влучного слова, пам’ять.

Тип уроку: комбінований.

Слова різних частин мови виконують насамперед комунікативну функцію, бо з них будуються речення, що служать для вираження думок і почуттів. Проте кожна частина мови, маючи свої стилістичні особливості, може надавати текстові різного стилістичного забарвлення. Так, переважанням дієслів тексту надається динамічності, експресивності, тоді як переважне вживання іменників надає висловлюванню ґрунтовності, розважливості. Домінування займенників роблять текст особистіснішим, навіть інтимнішим. Велика кількість прислівників деталізує й увиразнює перебіг подій, про які йдеться в тексті. Числівники здебільшого виступають як стилістично нейтральні слова, проте іноді вживання числівників конкретизує висловлене в кількісних вимірах або ж підкреслює надто велику кількість чогось.

Найвиразніше стилістичні особливості кожної з частин мови виражаються у зіставленні їхніх синомічних граматичних форм – нейтральних і стилістично маркованих.

Морфологічні синоніми – це граматичні форми слова, які розрізняються засобами граматичного вираження і стилістичним уживанням¹. Напр.: лікар (стилістично нейтральне слово, означає професію, вживається в будь-якому стилі), лікарка (означає особу жіночої статі, що має певну професію, вживається в художньому й розмовному стилях), лікарша (слово має розмовно-просторічний відтінок, уживається тільки в розмовному стилі, часто з іронічно-негативним забарвленням, напр.: Інженершу зустрічаю – здуру голову втрачаю. (П. Біба.); червона (стилістично нейтральне слово) – червоная (вживається тільки в художньому стилі – здебільшого в поетичних творах, напр..: Червоная скеля на буйнім зеленім роздоллі одна піднімається вгору… (Дніпрова Чайка); біжіть (стилістично нейтральне слово) – біжіте (слово несе відтінок експресивності, вживається в художньому та публіцистичному стилях, напр.: Гей, біжіте, панські слуги, та спіймайте вітра в полі! (Леся Українка.)

Із певною стилістичною метою в художніх текстах іноді використовуються форми середнього роду іменника замість форм чоловічого й жіночого родів, що надає висловлюванню емоційного забарвлення – інколи співчутливого, інколи – зневажливо негативного або сатиричного відтінку (напр.: …А я було трохи не голе, таке убоге… (Т. Шевченко.)

Стилістичними ознаками виділяються іменники спільного роду. Більшість їх є стилістично нейтральними (сирота, староста, листоноша). Частина ж іменників спільного роду виражає негативні відтінки значення (зайда, приблуда, гуляка, злодюга, гультіпака, зануда). Деякі мають позитивне забарвлення і увиразнюють співчутливе ставлення (бідолаха,

сіромаха, невдаха). Використовуються такі іменники в розмовному і художньому стилях.

Числові форми частин мови також мають стилістичні особливості. Іменники, що мають форму лише однини (мідь, сталь), уживаються в книжних стилях – науковому та діловому. Проте іноді такі іменники у формі множини вживаються у висловлюваннях наукового стилю (шуми в серці, болі в шлунку, приписані мінеральні води, командні висоти, високоякісні вина).

Стилістично маркованими можуть бути займенники. Так, займенник ми може вживатися на позначення однієї особи (автора дослідження) в науковому стилі, тоді як займенник ви вживається у звертанні до однієї особи з метою вияву пошани в художньому (епістолярному) та розмовному стилях.

Поширеним стилістичним засобом є використання в ролі звертання іменника-назви неістоти й формі кличного відмінка в художньому стилі (напр.: Люблю я, Києве, твою врочисту сутінь вечорову… (М. Упеник.)

Стилістичне забарвлення властиве й прикметниковим формам. У науковому й діловому стилях використовуються прикметники з префіксами супер-, інтер-, гіпер-, ультра-, архі-. У художніх текстах такі прикметники вживаються з певною стилістичною метою: надати вислову емоційно-експресивного відтінку (супермогутній, ультрасучасний, архівидатний).

Експресії надають художнім висловлюванням прикметники з префіксами пре-, суфіксами -езн-, -елезн-, -ісіньк-, а також складні прикметники: високий-превисокий, яскраво-жовто-фіалковий (напр.: Червонувато-брудно-жовте шумує листя під ногами. (М. Доленго.)

Певного стилістичного забарвлення надають висловлюванню короткі й нестягнені форми прикметників, дієприкметників та займенників: молод, молодая, проклят, проклятая, жоден, всяк, кожен. Уживаються такі форми в художньому та народнопоетичному мовленні (напр.: Всяк чоловік собі не ворог. (Нар. творч.)

З певною стилістичною метою можуть уживатися дієслова. Так, форми одного способу дієслова можуть уживатись у ролі іншого способу (у розмовному та художньому стилях). Наприклад, у ролі наказового способу може бути вжито форму дійсного: Завтра прийдеш вчасно і не спізнишся ні на хвилину! У ролі наказового способу може вживатися неозначена форма дієслова: Сидіти! Слухати й не сперечатися!

Завдання для самостійної роботи:

1. Зробити конспект..

2. Повторити правила.

Преподаватель: О.Н.Бутенко

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 10 Следующая ⇒