Рівне - 2002 7 страница

Функціоналізм- теоретична перспектива, яка базується на уявленні, що країнознавчі явища (події) можна краще пояснити за допомогою функцій, які вони виконують.

Функціональний метод (підхід) - спосіб аналізу життя країн (територій, районів/регіонів) з усіма його суперечностями на основі дослідження функцій, які вони виконують або які їм притаманні. Потребує досконалого вивчення залежностей між різними сферами суспільного життя або відносин між країнами чи групами країн: їх економічними, політичними відносинами, рівнями військових контактів або протистоянь, ступенем урбанізації населення, його густоти, політичної активності, висоти морально-психологічного духу тощо.

Функціонально-управлінська структура територіальної організації суспільства - характеризує ієрархічно впорядковану систему адміністративно-територіального устрою суспільства у вигляді економічно-адміністративних (60-ті роки в СРСР), програмних (ФРН) районів, штатів (США), земель областей, адміністративних районів у інших країнах.

Функція(від лат. funktio - виконання, здійснення) -діяльність, зобов'язання, робота, зовнішній прояв рис будь-якого об'єкту в даній системі відносин.

Функція міста- види народногосподарської діяльності, які визначають сенс його існування, тобто відповідають участі міста в певній відносно відокремленій частині загального національного трудового процесу. Ф. м. прийнято визначати переважно показниками зайнятості населення в різних галузях народного господарства. Галузь в якій зайнято найбільше населення називається містоутворюючою. Для віднесення виду діяльності в розряд містоутворюючих використовується "метод найменших потреб", "індекс галузевої спеціалізації" та індекс С.Флоренса. Метод найменших потреб базується на тому, що в одному з міст частка якоїсь галузі буде мінімальна порівняно з іншими містами. Така частка приймається за мінімальну межу, життєво необхідну для забезпечення внутрішніх потреб міста, а будь-яке перевищення цього мінімуму в інших містах вважається містоутворюючою функцією. Індекс галузевої спеціалізації міста Si міста і по галузі N визначається Si = (Ni - Nj) / Nj, де Ni - частка галузі в сумарній чисельній зайнятості міста, Nj - частка галузі N в сумарній зайнятості по країні в цілому. Індексом С. Флоренса називають відношення Qj = Е Ч Ej / Еі Ч Еа , де Е - загальне число зайнятих у народному господарстві країни, Ej - число зайнятих у даному виді діяльності а в місті і, Еі - число зайнятих у народному господарстві міста і, Еа - загальне число зайнятих у країні у виді діяльності а. Якщо Qj > 1, даний вид діяльності а відноситься до числа містоутворюючих, якщо 1 < - до числа містообслуговуючих.

Функція місця - характер використання ареалів, полягає в тому, що кожна точка або площа (ареал) простору може найрізноманітнішим способом використовуватися людиною.

Футурологія - система наукових концепцій про майбутні соціальні й політичні процеси, прогнозування перспектив політичного розвитку.

Хантінгтон Семюел - директор Інституту стратегічних досліджень ім. Джона Оліна при Гарвардському університеті. Зміст своєї теорії сформулював у статті "Зіткнення цивілізацій" (з'явилась як резюме великого геополітичного проекту "Зміни в глобальній безпеці й американські національні інтереси"). Всупереч Ф.Фукуямі стверджує, що стратегічна перемога атлантизму над оплотом континентальних сил в особі СРСР не є цивілізаційною перемогою. Відмова від ідеології комунізму і зрушення в структурі традиційних держав не приведуть до автоматичного рівняння всього людства на універсальну систему атлантичних цінностей, а, напроти, знову зроблять актуальними більш глибокі культурні пласти, звільнені від поверхневих ідеологічних кліше. У новому світі джерелом конфліктів буде вже не ідеологія і не економіка, а культура. Тобто, мова йде про конфлікт цивілізацій: західної (атлантичної) і семи потенційних - слов'яно-православної, конфуціанської (китайської), японської, ісламської, індуїстської, латиноамериканської,африканської.Прибічник неоатлантизму як ультрасучасного етапу в розвитку традиційної для Заходу атлантистської геополітики.

Хаусхофер Карл (1869-1946)-професійний німецький військовий, який у 1919р. розпочав кар'єру ученого як викладач географії Мюнхенського університету. У 1921 р. отримав звання професора географії. Написав понад 400 книг, у яких сформулював і розвинув свої геополітичні ідеї ("Геополітика Тихого океану", "Світова геополітика сьогодні", "Апологія німецької геополітики"). Слідом за Ф. Ратцелем вважав, що континентальна держава має фундаментальну перевагу над морською державою. Розвинув ідею завоювання життєвого простору для арійської раси. Надав геополітиці того вигляду, в якому вона стала частиною офіційної доктрини нацистського "Третього рейху" і довго розглядалася як "псевдонаука", "людиноненависницька", "фашистська" теорія. Прибічник "континентального" напрямку західної геополітики.

Хорологія(від грецького choros - місце) (ареалогія) - наука про області розповсюдження (ареали) окремих видів, родин та інших систематичних груп (таксонів) рослин і тварин. Напрям у географії, заснований Кантом, згідно якого географія - наука про просторове розміщення географічних об'єктів.

Центральні місця - впорядкованість мережі розселення, яка відкрита В.Крісталлером і А.Лешем. Дослідження двомірного ("вертикального" за людністю поселень і "горизонтального" за кількістю поселень) компоненту розселення призвели до створення єдиної, узагальнюючої моделі "правильної ґратки" або "центральних місць", що виражається гексагональною структурою мережі розселення, яка чітко виражена при однорідності простору, що на практиці в більшості випадків не витримується. Математичне формулювання "центральних місць" дав американський економіст М.Бекман: Рг = а С1 Кг -1/(1-а) г, де Рг - населення центрального місця рівня r, a - частка всього населення, яке користується послугами центрального місця і проживає в цьому центральному місці, СІ-сільське населення, яке обслуговується центральним місцем найнижчого рівня в ієрархії, К-число населених пунктів наступного, більш низького порівняно з г рівня (г-1), які обслуговуються населеними пунктами рівня г.

Центральність економіко-географічного положення- важливий фактор суспільного життя, який впливає на оперативність функції управління, на розміщення головних підприємств і установ. Розрізняють три види центрального положення в ареалі в залежності від виду простору, що розглядається: 1) географічне центральне положення, при якому аналізуються властивості геодезичного простору. Низка країн, з метою вирівнювання рівнів розвитку країн у територіальному розрізі, перенесла столиці в географічні центри (Росія, Бразилія, Туреччина), інші (Аргентина, Беліз) розглядають цю проблему; 2) природно-географічні центри знаходяться в точках (смугах) перетину природних "комунікацій" (наприклад, Київ на стику лісової і лісостепової зони в місці її поперечного перетину великою водною артерією - Дніпром; 3) економіко-географічний центр як центр тяжіння в соціально-економічному просторі.

Цивілізаціііішії підхід - спосіб пояснення еволюції людства, побудований на тому, що найважливішим визначальним фактором, який впливає на розвиток людського суспільства, вважається специфіка відповідного типу цивілізації, в рамках якої відбувається розвиток у рамках певного історичного періоду (наприклад, зараз мова йде про етап розвитку сучасного суспільства, який називають "постіндустріальним", "інформаційним", "постміжнародним" тощо). У межах Ц.п. виокремлюються теорії Т.Парсонса, У.Ростоу, Р.Арона, Г.Алмонда, Т.Белла, О.Тоффлера).

Цивілізація - сукупність унікальних економічних, соціальних, політичних, духовних, моральних, психологічних, ціннісних та інших структур, які відрізняють одні історичні спільноти людей від інших. Тобто, поняття Ц. означає в першу чергу рівень соціального прогресу суспільства на певному історичному етапі його розвитку.

Циганков Павло Афанасійович (1940 р.н.) - професор, завідувач кафедри соціології міжнародних відносин соціологічного факультету Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова, професор кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Росії МДІМВ (Університету) МЗС Росії. Був асоційованим дослідником Паризької школи вищих досліджень у соціальних науках (EHESS) "Будинку наук про людину", запрошеним професором Департаменту політичної науки УніверситетуПариж-1 (Сорбона-Пантеон),Монреальського Університету (Канада), а також Рівненського інституту слов'янознавства Київського інституту "Слов'янський університет". Автор низки публікацій з проблем науки про міжнародні відносини, зокрема "Вступ до соціології міжнародних відносин" (1993, у співавторстві), "Міжнародні відносини як об'єкт вивчення" (1993, у співавторстві), "Політична соціологія міжнародних відносин" (1994), "Міжнародні відносини" (1996). Прибічник соціологічного підходу в дослідженні міжнародних відносин.

Ціль -бажаний прогнозований результат певних дій, який с їхньою причиною (спонукальним мотивом); попередній прогнозований результат наукових досліджень.

Челлен Рудольф (1864 - 1922) - шведський соціолог, політичний діяч, депутат ріксдагу, професор Ґетеборзької вищої школи й Упсальського університету. Основна праця - "Держава як форма життя" (1916). Розглядав державу як природний організм, який веде боротьбу за своє існування. Вона проявляється насамперед у боротьбі за простір, розширення державної території шляхом колонізації, різного роду завоювань, анексій або об'єднань. Головними чинниками експансії держави виступають географічні й демографічні. Засобом експансії виступають війни як конкретні форми прояву боротьби за існування між державами. Тому доля малих держав полягає або в перетворенні в залежні чи переданні частин своїх територій більшим державам, або в повній капітуляції перед сильнішими. Вперше запровадив поняття геополітики.

Шпенглер Освальд (1880 - 1936) - німецький мислитель, культуролог. У працях "Присмерк Європи" та "Роки рішень. Німеччина і всесвітньо-історичний розвиток" сформулював власну культурологічну концепцію, в основі якої знаходилася ідея про становлення, розквіт і падіння культури. Етап занепаду назвав цивілізацією, коли, зокрема, розвивається політична експансія, починається епоха світових воєн за розподіл і перерозподіл територій. На його думку, на останньому -цивілізаційному - етапі перебувала Західна Європа.

Якість життя населення - країнознавчий показник, що залежить від соціально-економічного розвитку країни (району) і визначається зайнятістю, доходами, кількістю і якістю житла, медичним обслуговуванням, кількістю і якістю навчальних закладів, рівнем розвитку соціальної інфраструктури.

Якість навколишнього середовища - показник, що характеризує стан усіх сфер (атмосфери, гідросфери, літосфери і біосфери) географічної оболонки та їх складових по відношенню до життєдіяльності людини. В основу методики оцінки поставлена гранично допустима концентрація забруднюючих і шкідливих для здоров'я людини речовин, за яку береться та кількість речовини, яка не є шкідливою для здоров'я і видаляється з компоненту навколишнього середовища природним шляхом (процесом самоочищення).

Якість населення - показник, запропонований у XVIII ст. Я.Більфердом, який вважав, що якість, а не кількість населення впливає на могутність країни. Під Я. н. розуміють сукупність властивостей, що характеризують його відтворення в системі соціальних і природних відносин. Я. н. включає: середню тривалість життя; стан здоров'я; рівень професійної освіти, середніх доходів, купівельної спроможності, умов життя; ціннісні орієнтації населення; криміногенну обстановку. Я. н. характеризують три взаємопов'язані взаємозумовлені аспекти: 1) відтворювальний потенціал населення; 2) дієвий потенціал, центральним ядром якого є трудовий потенціал (потенціальна сукупна спроможність до праці); 3) система соціального управління відтворенням населення, яка характеризує здатність населення до ефективного узгодження та взаємоузгодження відтворювального і дієвого потенціалів. Наведені компоненти в цілому можуть бути названі життєвим потенціалом населення. В останні роки в розвинутих країнах при визначенні Я. н. введений показник, що показує, яка частина економічно активного населення (від 15 до 64 років) може ефективно використовувати новітні технічні засоби і технології.

Словник-довідник

Троян Сергій Станіславович,

⇐ Предыдущая 18 19 20 21 222324 25 26 27 Следующая ⇒