Терміни і визначення відносно якості машин

1 Терміни і визначення відносно якості машин

Одним з основних питань в оцінці рівня якості промислової продукції є правильне тлумачення поняття якості.

Термін „якість” в наш час трактується з двох позицій: з позиції філософії якість є однією з найважливіших філософських категорій, з позиції практичної оцінки досконалості виробів якість розглядається як техніко-економічна категорія.

З позиції філософії якість можна розглядати як „нерозривно пов'язану з самим предметом визначеність та сукупність всіх суттєвих рис, що надають предмету відносну стійкість і що відрізняють його від інших предметів” [1], або, що те ж саме, якість – „цілісна характеристика функціональної єдності суттєвих властивостей об'єкта, його внутрішньої і зовнішньої визначеності, відносної стійкості, його відмінності, а також схожості з іншими об'єктами” [2].

З наведених формулювань виходить, що якість характеризується не всіма властивостями, якими володіє об'єкт і яких нескінченна безліч [1], а лише суттєвими властивостями, що формують його внутрішню і зовнішню визначеність, відносну стійкість, а також що визначає його відмінності і схожість з іншими об'єктами.

У філософському визначенні якості підкреслюється така важлива характеристика об'єкту, як відносна стійкість внутрішньої і зовнішньої визначеності при зміні в певних межах значень даних властивостей. Отже, дані об'єкти можуть відрізнятися як за параметрами, що характеризують стійку визначеність, так і за кількісною градацією, тобто за ступенем наближення до межі якісного стану об'єкта, за якою об'єкт втрачає колишню і набуває нової стійкої визначеності. Таким чином, під час переходу межі об'єкт втрачає колишню якість і набуває нової, суттєво відмінної якості за даною властивістю, зберігаючи при цьому визначальну схожість об'єктів "загальні якості (принаймні, властивості тілесності)" [3].

З техніко-економічної позиції якість розглядається як сукупність суттєвих властивостей об'єкта, що знеславлюють його здатність виконувати певні функції відповідно до призначення цього об'єкта. Стосовно продукції відповідно до ГОСТу 15467-70 під якістю слід розуміти «сукупність властивостей продукції, що обумовлювали її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення».

Стосовно будівельних та землерийних машин під якістю слід розуміти комплекс властивостей, що характеризуються параметрами і обумовлюють здатність виконувати певні функції в заданих (детермінованих) умовах експлуатації [4].

У наведених формулюваннях якість з техніко-економічної позиції розглядається як сукупність або комплекс властивостей об'єкта, що характеризується параметрами, тобто кількісними значеннями, і що обумовлюють здатність (ступінь пристосованості) його до виконання певних функцій у тих умовах, для яких об'єкт призначений.

Таким чином, поняття «якість» завжди визначається сукупністю властивостей або рис, проте з філософської позиції для оцінки якості беруться такі суттєві властивості, які характеризують стійку визначеність об'єкта. З техніко-економічної позиції якість оцінюється у межах стійкої визначеності і обирається з великої кількості таких комплексів властивостей, які характеризують ступінь пристосованості об'єкта до виконання визначених функцій в умовах, для яких об'єкт призначений. Тобто визначається ступінь наближення фактичних параметрів об'єкта до тих параметрів, якими володіє обраний для порівняльної оцінки об’єкт – еталон. Звідси витікає, що з техніко-економічної позиції чисельне значення рівня якості залежить, в першу чергу, від параметрів обраного еталону, тому рівень якості з цієї позиції є величиною відносною і до певної міри умовною, тоді як рівень якості з філософської позиції визначається природними межами між характерними станами об'єкта.

Отже, якість з техніко-економічної позиції по суті слід характеризувати як «кваліфікаційну якість», або «кваліметричну якість».

Кваліфікаційним аспектом якості займається нова наука, що розвивається, "кваліметрія". Назва «кваліметрія» походить від латинського кореня «квалі» і древньогрецького слова «метріо». Від кореня «квалі» утворені слова: qualitas – якість, властивість, характер і qualіs – який, якої якості, а слово «метріо» значить – міряти, вимірювати [3].

Кваліфікаційне поняття якості в процесі свого розвитку зазнало ряд змін. Найбільш простим і, очевидно, найбільш раннім розумінням поняття якості слід вважати рівень значення головної властивості (визначеної головним параметром), що найбільш вдало характеризує предмет, явище або процес. Оцінка якості за головною властивістю у ряді випадків використовується і сьогодні, наприклад для цементу – міцність на стиснення, для бензину – октанове число і т.д. Застосовується також оцінка якості за окремою одиничною властивістю (не обов'язково головною) при однакових значеннях решти параметрів порівнюваних об'єктів або при оцінці тільки за одиничними властивостями.

Оцінка виробів за кількома властивостями визначається придатністю до використання в даних умовах, здійснюється по відношенню до встановлених еталонних значень властивостей, регламентованих технічною документацією на виготовлення, в порівнянні з якими визначається відповідність виробу технічним вимогам (придатний виріб або непридатний – брак). Показники ступеня відповідності виробу вимогам технічної документації сьогодні широко застосовуються в рамках системи контролю якості виготовлення виробу на виробництві, тобто для контролю якості роботи, а не якості виготовленої продукції як такої. Для оцінки якості стосовно машинобудівної продукції починають більше використовувати властивості, що характеризують витрати на виробництво і експлуатацію (металоємність, енергоємність, трудомісткість обслуговування і т.д.) при виконанні виробами заданих функцій в певних умовах експлуатації.

З метою досягнення мінімуму витрат при максимальному ефекті від підвищення рівня якості виробів, тобто мінімальної вартості при максимальному ефекті, в даних умовах експлуатації слід ввести нову категорію – оптимальний рівень якості продукції. Значення оптимального рівня якості, як правило, не співпадає з найбільшим рівнем якості в даний період при даному розвиткові продуктивних сил країни. Оптимальний рівень якості виробів у сфері виробництва може змінюватися за рахунок зміни собівартості виготовлення, а у сфері експлуатації – шляхом зміни ефективності використання виробу. Отже, критерієм оптимізації при управлінні якістю продукції як у сфері виробництва, так і у сфері експлуатації може служити оптимальний рівень якості продукції з урахуванням тенденції його зростання.

Однією з важливих форм управління якістю продукції є її атестація. Продукція, яку атестують за рядом показників, повинна перевищувати значення, передбачені діючими стандартами, і відповідати вищим показникам якості, досягнутим у сучасній вітчизняній і зарубіжній промисловості, і при цьому забезпечувати економічну вигоду для народного господарства і населення. Найбільшої економічної вигоди можна досягти при управлінні якістю на підставі точної об'єктивної оцінки і подальшої оптимізації рівня якості продукції, що випускається.

Таким чином, проблема точного вимірювання і об'єктивної кількісної оцінки якості продукції в наш час є найголовнішою проблемою кваліметрії.

Терміни «вимірювання» і «оцінка» в кваліметрії не ідентичні з такими ж термінами в метрології. Дійсно, якщо в метрології вимірювання якої-небудь фізичної величини відповідає її оцінці, то в кваліметрії вимірювання фізичної величини, що характеризує властивість, є тільки передумовою для кількісної оцінки якості виробу. Під кількісною оцінкою в кваліметрії слід розуміти деяку функцію відношення значень показників якості порівнюваних і еталонних виробів. Показники властивостей в кваліметрії, як правило, визначаються розмірними величинами (наприклад, тягове зусилля – кН, об'єм – м³), хоча можуть бути і безрозмірними (наприклад, коефіцієнт корисної дії, коефіцієнт тари та ін.). Рівень же якості виробів завжди величина безрозмірна, виражена в долях або відсотках по відношенню до еталонного значення відповідного показника.

Відповідно до цих загальних принципів зараз запропоновано багато способів і методів кількісної оцінки якості різноманітних виробів у різних галузях промисловості. Це привело до використання багатьма авторами різних понять під однаковими термінами, що вносило плутанину і ускладнювало взаєморозуміння між фахівцями. Тому з метою впорядкування термінології щодо якості продукції розроблені й видані відповідні державні стандарти.

Основними регламентуючими документами у сфері кваліфікаційно-кількісної оцінки якості продукції є ГОСТ 15467-70 «Якість продукції. Терміни», ГОСТ 16431-70 «Якість продукції. Показники якості і методи оцінки рівня якості продукції. Терміни і визначення», ГОСТ 22732-77 «Методи оцінки рівня якості промислової продукції. Основні положення» та цілий ряд міжнародних стандартів по якості продукції із серії ISO 9000... ISO 9004 (наприклад, ISO 9001-2000 „Системи керування якістю. Вимоги”).

Терміни, встановлені вказаними стандартами, обов'язкові для заповнення документації всіх видів, технічної і іншій літературі, підручниках і навчальних посібниках. У решті випадків пояснення цих термінів рекомендується. Вживання термінів-синонімів стандартизованого терміну забороняється. Допускається вживання в галузях народного господарства термінів, не встановлених вказаними стандартами, що відображають специфічні особливості продукції галузі.

Стандартизовані терміни, відповідно до ГОСТу 16467-70 і ГОСТу 13431 - 70 можна розбити на шість груп:

1) за властивістю продукції; 2) за показниками якості; 3) за показниками якості виготовлення; 4) за методамих оцінки якості; 5) за рівнем якості; 6) за управлінням якістю продукції. Приблизна класифікація показників якості землерийних машин за рівнями вагомості наведена на рисунку 1.

Властивістю продукції називається її об'єктивна особливість, що виявляється при створенні, експлуатації або споживанні. Характеристика властивостей продукції називається її ознакою, а кількісна характеристика – параметром продукції. Параметрами продукції як кількісною характеристикою властивостей і оцінюється якість продукції.

Якість продукції – це сукупність властивостей, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення.

Рисунок 1 – Класифікація показників якості землерийних машин

Показником якості називається характеристика властивостей продукції, що входять до складу її якості, що розглядається стосовно певних умов її створення і експлуатації або споживання.

Оптимальними показниками якості називають такі їх значення, при яких досягають найбільшого ефекту від експлуатації виробу при заданих затратах на його створення (наприклад найбільшого відношення ефекту до затрат).

Розрізняють такі показники якості продукції [2, 8, 9]:

- одиничний – що відноситься тільки до однієї з властивостей;

- комплексний – що відноситься до декількох властивостей;

- узагальнений – що відноситься до такої сукупності властивостей, за якою прийнято оцінювати якість;

- інтегральний – що відображає співвідношення сумарного корисного ефекту від експлуатації або споживання продукції і сумарних витрат на її створення, експлуатацію або споживання;

- базовий – показник якості продукції, прийнятий за початковий при порівняльних оцінках;

- відносний – що є відношенням показника якості продукції до відповідного базового показника.

При обчисленні комплексного показника якості продукції використовують коефіцієнт вагомості, що є кількісною характеристикою значення даного показника серед інших.

Введені також показники якості виготовлення: коефіцієнт сортності – відношення сумарної вартості продукції, випущеної за певний час, до сумарної вартості цієї продукції в перерахунку на найвищий сорт і коефіцієнт дефектності – середньозважене число дефектів, що приходиться на одиницю продукції.

Для оцінки якості партії продукції даного виду передбачаються: показник однорідності, що є кількісною характеристикою розсіювання параметрів або показників якості; номінальне і граничні значення показника якості як чисельні значення, відповідні середнім або фіксованим умовам і максимальним або мінімальним допустимим значенням, встановленим нормативною документацією.

Найбільш поширеним сьогодні способом вираження показників якості є бальний спосіб – за допомогою умовної системи числових балів.

Розрізняють диференціальний, комплексний і змішаний методи оцінки рівня якості продукції, відповідно до використання одиничних, узагальнених і комплексних показників якості.

Для визначення чисельних значень показників якості продукції передбачаються органолептичний, соціологічний і експертний методи, засновані на аналізі сприйняття органами чуття (зір, нюх, слух, дотик, смак); на аналізі думок фактичних або можливих споживачів; рішенні, що приймається групою експертів, відповідно.

За показниками якості продукції визначається рівень якості.

Під рівнем якості продукції слід розуміти відносну характеристику, яка ґрунтується на порівнянні значень сукупності показників якості продукції, що оцінюється базовими значеннями.

Рівень якості продукції, обумовлений такою сукупністю базових показників, в яку не входять економічні показники, називається технічним, а за наявності економічних показників – техніко-економічним рівнем якості продукції.

Рівень якості продукції, дійсні чисельні значення показників якості якої знаходяться в області, обмеженій граничними значеннями, називається нормативним.

Оцінка рівня якості продукції – це сукупність операцій, що включає вибір номенклатури показників якості, визначення їх чисельних значень, а також значень базових і відносних показників з метою обґрунтування якнайкращих рішень, що реалізовуються при управлінні якістю продукції.

Під управлінням якістю продукції слід розуміти встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості продукції при її розробці, виробництві і експлуатації або споживанні, здійснювані шляхом систематичного контролю за якістю і цілеспрямованої дії на умови і фактори, що впливають на якість продукції.

Контроль за якістю продукції – це перевірка відповідності показників якості продукції встановленим вимогам.

Розрізняють відомчий контроль якості і державний нагляд за якістю продукції, що є системами контролю за діяльністю підприємств по забезпеченню встановленого рівня якості продукції, що випускається, якіскладаються з комплексу технічних і організаційних заходів, здійснюваних органами міністерства (відомства) або спеціальними державними органами.

Дієвою формою управління якістю продукції є заводська, галузева і державна атестації, що є системами оцінки рівня якості продукції, стимулювання підвищення якості продукції підприємства або галузі, що проводяться з метою і шляхом встановлення заводських або галузевих градацій рівня якості.

Високий рівень якості залежить від успішного виконання машиною своїх функцій, тобто функціональне призначення є головною властивістю і розуміється достатньо широко, оскільки може йтися як про виробничо-технічне, так і про споживче призначення. У процесі «життєвого циклу» вироби старіють не тільки фізично, але й морально. Якісні вироби стають такими, що не задовольняють потреби людей, тому що на зміну їм приходять нові, більш досконалі вироби.

Показники якості повинні задовольняти певним вимогам, головними з яких є:

- забезпечення відповідності якості продукції потребам;

- стабільність на всіх етапах життєвого циклу;

- урахування сучасних досягнень науки, техніки і напрямів технічного процесу;

- відображення властивостей продукції, які зумовлюють її придатність задовольняти суспільні і особисті потреби відповідно до призначення;

- виключення взаємозамінності при комплексній оцінці якості продукції.

Показники призначення характеризують властивості продукції, що визначають основні функції. У їх числі: вимоги технічної ефективності, що характеризують корисний ефект від експлуатації (споживання) продукції і прогресивність технічних рішень (продуктивність, точність, швидкість обробки, міцність, водонепроникність і ін.).

Показники надійності – властивість продукції зберігати в заданому інтервалі часу, у встановлених межах значення всіх параметрів, що характеризують здатність виконувати необхідні функції в заданих режимах і умовах застосування, ТО і Р, зберігання і транспортування. Надійність характеризують такі показники: безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, збереженість.

Економічні показники відображають витрати на розробку, виготовлення і експлуатацію або споживання, а також економічну ефективність експлуатації (питома витрата сировини, матеріалів, палива, енергії, а також трудових ресурсів з розрахунку на одиницю споживчих властивостей; коефіцієнт корисної дії і т.д.).

Показники технологічності, що характеризують ефективність конструктивно-технологічних рішень для забезпечення високої продуктивності праці при виготовленні і ремонті продукції.

Показники уніфікації характеризують насиченість виробу стандартними, уніфікованими складовими частинами деталей, а також рівень уніфікації з іншими виробами.

Уніфікація – це метод стандартизації, спрямований на раціональне скорочення конструкцій машин, їх елементів і процесів виготовлення до технічно обґрунтованого мінімуму.

Як оцінний показник передбачений коефіцієнт уніфікації, як для конкретного виробу, так і для групи виробів [8].

Для визначення значень показників якості (ПЯ) використовуються такі основні методи:

- інструментальний метод заснований на інформації щодо використанняотримується використання технічних засобів;

- реєстраційний методзаснований на виявленні і підрахунку кількості якихось подій, предметів, витрат (наприклад числа відмов, продуктивності, експлуатаційних витрат і т.д.). Значення ПЯ, які визначаються експериментальними реєстраційними методами, носять об'єктивний характер і використовуються для більшості ПЯ згідно з номенклатурою (призначення, надійність, технологічність);

- органолептичний метод – інформація, отримана за допомогою органів чуття;

- експертний метод – на основі рішень, що приймаються висококваліфікованими фахівцями, експертами, які беруть участь у створенні, виготовленні і експлуатації даних або аналогічних виробів;

- соціологічний метод – різновид експертного. Значення ПЯ визначаються шляхом збору і обробки думок споживачів продукції.

- розрахунковий метод застосовується для обчислень значень ПЯ на основі відомих функціональних (аналітичних) і статистичних залежностей і даних, отриманих іншими методами.

12 Следующая ⇒