Завдання та механізм ДМП в Україні

Терміни «молодіжна політика», «державна молодіжна політика» вперше почали застосовуватись партійними інститутами у 90-х роках XX ст. Терміни «молодіжна політика», «державна молодіжна політика» використовувались, але не було на законодавчому рівні визначено ці терміни та механізм реалізації такої політики.

У сучасній Україні державну молодіжну політику (надалі – ДМП) започатковано прийняттям таких двох нормативно-правових актів:

· Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні»(від 15 грудня 1992 р.);

· Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (від 5 лютого 1993 р. №2998 -XII).

У Декларації «Про загальні засади ДМП в Україні» подано таке визначення державної молодіжної політики:

Державна молодіжна політика–це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється у законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення необхідних умов і гарантій для її соціального становлення, розвитку, реалізації творчого потенціалу, як у власних інтересах, так і в інтересах держави.

Молодіжна політика –це комплексне явище, що є результатом науково-теоретичної, ідеологічної, практичної та іншої діяльності усіх соціальних інституцій стосовно молоді.

Отже, державна молодіжна політика і молодіжна політика позначають різні суспільні явища. Молодіжна політика – це діяльність усіх суспільних інституцій стосовно молоді, а державна молодіжна політика– це діяльність державних інститутів стосовно молоді, і є складовою молодіжної політики.

Складовими державної молодіжної політики є:

· регіональна державна молодіжна політика;

· державна молодіжна політика з питань неповнолітніх.

Завдання та механізм ДМП в Україні

У Декларації «Про загальні засади ДМП в Україні» визначено головні завдання та механізм реалізації ДМП в Україні.

Головні завдання ДМП в Україні:

1. Вивчення становища молоді, створення необхідних умов для соціального становлення та розвитку молоді.

2. Допомога молоді у реалізації й самореалізації творчого потенціалу.

3. Залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України.

4. Надання державою соціальних послуг молоді по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці.

Механізм реалізації ДМП в Україні:

1. Нормативно-правова база.

2. Щорічні слухання про становище молоді у Верховній Раді України.

3. Діяльність в органах державної влади всіх рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді.

4. Діяльність соціальних служб для молоді.

5. Реалізація державних цільових програм з питань молодіжної політики.

6. Фінансові та матеріальні ресурси.

7. Діяльність спеціальних фондів.

В Україні державна молодіжна політика визначається як «пріоритетний та специфічний напрям діяльності держави» (Декларація «Про загальні засади ДМП в Україні»).

Важливо дізнатись, що думає сама молодь про стан реалізації ДПМ в Україні, зокрема щодо пріоритетності такої політики?

За результатами дослідження, проведеного у 2000 р. Українським інститутом соціологічних досліджень та Центром «Соціальний моніторинг» (охоплено усі територіально-адміністративні одиниці України), на запитання: «Чи відчуваєте Ви, що реалізація ДМП в Україні здійснюється як пріоритетний напрям діяльності держави?» – лише 14%опитаних вважає, що ДМП здійснюється як пріоритетний напрям. Аналогічні дані отримано і за результатами соціологічного дослідження проведеного у 2007 р. («Молодь України–червень 2007 р.») , тобто – 14 %.

Крім того, як показало дане опитування «Для молоді привабливою є така ДМП», яка здійснювалась б на засадах забезпечення державою можливостей молоді реалізовувати свій потенціал і свої конституційні права – 36%, дещо меншу підтримку знаходить політика держави, коли разом з цією вимогою, виконувалася би вимога надання молоді (певним групам) державної допомоги – 27%, і лише –25% підтримує політику держави з надання пільг молоді.

Реалізація окремих складових державної молодіжної політики входить до компетенції багатьох центральних органів державної влади та їх регіональних структур. Проблемами молоді опікуються Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство культури і туризму України, Міністерство внутрішніх справ України, Державний комітет телебачення та радіомовлення України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Координаційну роль у реалізації державної молодіжної політики в Україні покладено на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади – Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту. Протягом 2001-2006 років відбувалися неодноразово реорганізації центрального органу виконавчої влади з питань молодіжної політики. Так, на початку 2001 року існував Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України. Повернення до Державного комітету України у справах сім’ї та молоді відбулося згідно з указом Президента України від 22 листопада 2001 р. Невдовзі статус цієї структури суттєво підвищився – 6 лютого 2004 р. було утворено Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді (з лютого 2005 р. – Міністерство України у справах молоді та спорту, із серпня 2005 р. – Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту).

Значну роль у соціальному становленні української молоді відіграють центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, які діють у сфері управління Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. Станом на 1 листопада 2006 р. кількісний склад центрів розподілився таким чином: республіканський (АР Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські – 27, районні – 479, міські – 168, районні у містах –40, селищні – 43, сільські – 490 одиниць (крім того діє 247 філій районних центрів). Із серпня 2004 р. у складі центрального органу виконавчої влади з питань молодіжної політики утворилася Державна служба для сім’ї, дітей та молоді як урядовий орган державного управління і правонаступник Державного центру соціальних служб для молоді.

Однією із складових механізму реалізації державної молодіжної політики в Україні є реалізація національних, державних, галузевих регіональних та місцевих програм. Зокрема, Державна програма зайнятості населення, Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»), Програма профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, Національна програма «Репродуктивнездоров’я» , Національна програма профілактики наркоманії в Україні, Програма роботи з обдарованою молоддю, Комплексна програма профілактики злочинності, Цільова комплексна програма «Фізичне виховання – здоров’я нації», Програма «Українська родина», Програма запобігання торгівлі жінками та дітьми, Державна програма «Онкологія», Державна програма соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, Програма розвитку державної служби тощо.

Лише 18 листопада 2003 р. було прийнято Закон України «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки», де визначено перспективні завдання, прогнозовані результати, сформовано системний підхід до вирішення проблем молоді в частині стратегії прогресивного розвитку суспільства і держави.

Важливим напрямком державної молодіжної політики є залучення молоді до роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування. Успішним в цьому напрямку є досвід роботи Спілки молодих державних службовців України, яка була створена в 2000 році і одним із головних завдань якої є формування нової високопрофесійної еліти державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

У роки незалежності в державному та місцевому бюджетах окремим рядком стали виділятися кошти на реалізацію молодіжних програм і заходів центральних та місцевих органів виконавчої влади, молодіжних громадських організацій. Якщо порівняти з 2001 роком, то видатки з державного бюджету у 2005 році виросли майже в 7,2 рази. Фінансування заходів щодо соціального становлення та розвитку молоді здійснюється переважно за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Верховна Рада України при затвердженні Державного бюджету України передбачає в ньому кошти на соціальне становлення та розвиток молоді. Головним розпорядником цих коштів є Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, як головний і спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади. Розпорядниками коштів другого порядку є Державна служба для сім’ї, дітей та молоді як урядовий орган державного управління і правонаступник Державного центру соціальних служб для молоді.

Важливу роль у становленні та соціальному розвитку дітей та молоді відіграє співпраця органів державної влади з міжнародними неурядовими організаціями. Міністерством України у справах сім’ї, дітей та молоді встановлено ділові зв’язки з 12 міжнародними неурядовими організаціями, серед яких основним стратегічним партнером є Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ). Також розширилось співробітництво по лінії Ради Європи, Європейського Союзу (за програмами ТАСІС), Організацію з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародною організацією з міграції та ін.

Таким чином, в Україні в цілому розроблена нормативно-правова база реалізації молодіжної політики, створені спеціальні органи державної влади, прийнята і реалізована низка цільових молодіжних програм, виконання яких стало основним змістом діяльності державних структур та громадських організацій. Наявність бюджетного фінансування створює певну матеріальну базу для цього.