Крива виробничих можливостей -

25. Відтворення розширене – це відновлення виробництва в кожно-му наступному циклі у зростаючому масштабі щодо кількості та якості виготовленого продукту. При цьому, по-перше, завжди зростає кіль-кість виготовленого суспільного продукту; по-друге, часто досягаєть-ся також поліпшення якості його складових.

26. Власність – це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення умов та результатів виробництва.

27. Вторинне виробництво – грунтується на первинному і є похідним від нього. Воно охоплює всі галузі обробної промисловості, що створюють засоби виробництва та продукти споживання, а також будівництво.

28. Глобальні проблеми – проблеми, пов’язані з природними й антропогенними явищами, породженими розвитком сучасної цивілізації, які мають загально планетарний характер як за масштабами та значенням, так і за способами вирішення.

29. Господарський механізм – сукупність форм і методів регулювання економічних процесів і суспільних дій економічних суб’єктів на основі знання економічних законів, використання економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.

30. Гранична корисність – додаткова корисність, яку отримує споживач з додаткової одиниці блага.

31. Граничні витрати - це приріст витрат у результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції. Щоб визначити граничні витрати треба: по-перше, відняти сукупні витрати на виробництво певної кількості продукції від таких витрат на збільшення виробництва і , по –друге, діленням цієї різниці на кількість одиниць продукту.

32. Гроші – особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів; благо, що має найвищий ступінь ліквідності.

33. Дедукція – рух думки від загального положення до окремих висновків

34. Державне регулювання – система дієвих заходів законодавчого, виконавчого й судового характеру, спрямованих на розвиток національної економіки і реалізацію соціально-економічних цілей суспільства.

35. Дискримінація цінова – продаж одного і того самого товару різним покупцям за різними цінами. Розрізняють три види цінової дискримінації: дискримінацію першого, другого і третього ступеня.

36. Диференціальна рента І – це вид диференціальної ренти, джерелом якої є природна продуктивність землі; додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за родючістю й місцезнаходженням землях.

37. Диференціальна рента ІІ - це вид диференціальної ренти, джерелом якої є економічна продуктивність землі; додатковий чистий дохід, що виникає у результаті підвищення продуктивності землі за рахунок додаткових вкладень капіталу.

38. Діалектика –(грец. διαλεκτική — мистецтво сперечатись, міркувати) — розділ філософії, що досліджує категорії розвитку; вчення про найбільш загальні закономірності становлення, розвитку, внутрішнє джерело яких вбачається в єдності і боротьбі протилежностей.

39. Дійсні потреби – потреби, які формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду.

40. Довгостроковий період – це період, достатній для входу нових фірм у галузь або виходу з галузі. В довгостроковому періоді всі види витрат розглядаються як змінні витрати; в довгостроковому періоді фірми можуть як збільшувати, так і зменшувати масштаби виробництва; в галузь можуть ввійти нові фірми, частина фірм може покинути галузь.

41.  Домашнє господарство – це окрема господарююча одиниця, що складається з однієї особи чи групи осіб, об’єднаних місцем проживання і спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в економіку за які одержує кошти для придбання необхідних благ з метою забезпечення своєї життєдіяльності.

42. Економічна категорія – наукове поняття, теоретичний абстрактний вираз реально існуючих економічних явищ і процесів.

43. Економічна потреба – об’єктивна необхідність будь-чого задля підтримання життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації; внутрішній збудник активності.

44. Економічна система – сукупність взаємопов’язаних і певним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

45. Економічне зростання – збільшення обсягів національного виробництва в абсолютному вираженні або у розрахунку на душу населення.

46. Економічний закон – внутрішньо необхідний, сталий й істотний причинно-наслідковий зв'язок між протилежними сторонами, властивостями економічних явищ і процесів, елементами економічної системи.

47. Економічний інтерес – усвідомлене прагнення економічних суб’єктів до задоволення власних потреб, об’єктивні спонукальні мотиви їхньої господарської діяльності.

48. Економічний прибуток – дохід власників фірми, визначений як різниця між валовими доходами і загальними витратами на виробництво та реалізацію продукції.

49. Економічний розвиток - процес удосконалення тих чи інших елементів суспільних відносин або матеріально-речових складових суспільства чи соціально-економічних та матеріальних систем у цілому, перехід до принципово нових якісних характеристик; це процес безупинної зміни матеріального базису виробництва а також усієї сукупності різноманітних відносин між економічними суб'єктами, соціальними групами населення.

50. Економічний цикл - період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступної. Економічний цикл(у класич­ному трактуванні) включає такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення, яке знаходить своє остаточне відображення у новій кризі. Прояви економічних циклів можна побачити за рядом ознак — показників економічної акти­вності, основними з яких є: рівень завантаженості виробничих потужностей; сукупні обсяги виробництва; загальний рівень цін; зайнятість населення (безробіття) та рівень його доходів; прибутки та курси акцій найбільших корпорацій; динаміка попиту на товари тривалого користування; інвестиції у нове будівництво тощо.

51. Економічні витрати – сума явних та неявних витрат виробництва; передбачає врахування не тільки зовнішніх, а й внутрішніх витрат пов’язаних з можливістю альтернативного використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати відрізняються від бухгалтерських на величину альтернативної вартості власних ресурсів.

52. Економічні ресурси – сукупність ресурсів, що використовуються для виробництва товарів та послуг: земля, праця, капітал, підприємницькі здібності, технологія, інформація.

53. Експеримент – передбачає проведення штучного наукового досліду, коли об’єкт, що вивчається, ставиться в спеціально створені і контрольовані умови.

54. Експорт – вивіз із митної території країни за кордон товарів і послуг без зобов’язання їх зворотнього повернення. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону, надання послуг та ін.

До експорту відносять:

- товари, вироблені, вирощені чи добуті у країні;

- товари, раніше ввезені з-за кордону, що були перероблені і переробка яких здійснювалась під митним контролем.

Вартість експорту разом із вартістю імпорту формує зовнішньоторгівельний оборот.

55. Ефект доходу – якщо ціна товару падає, то реальний дохід, або купівельна спроможність того хто купує цей товар, збільшується. Це збільшення реального доходу виявиться у зростанні обсягу покупок різноманітних товарів.

56. Ефект заміщення – зниження ціни на конкретний товар означає, що тепер цей товар став дешевшим відносно інших товарів замінників, і споживачі будуть замінювати дешевшим товаром інші товари, які тепер стали відносно дорожчими.

57. Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм доход у грошовій чи іншій формі. Вона характеризується системою економічних відносин з приводу забезпечення громадян робочимимісцями та визначення форм участі в суспільному господарстві з метою одержання засобів до існування; певна сукупність соц. ек. відносин між людьми з приводу забезпечення працездатного населення робочими місцями, формування розподілу і перерозподілу трудових ресурсів з метою його участі у суспільно-корисній праці і забезпечення розширеного відтворення робочої сили.

58. Закон збільшення вмінених витрат – кількість одного виду продукції від якої потрібно відмовитися, щоб отримати додаткову одиницю іншого продукту. Ця кількість кожного разу збільшується.

59. Закон попиту – функція, яка визначає залежність кількості товару від рівня цін на даний товар, яку можна зобразити графічно у вигляді кривої, що має негативний кут нахилу. Крива попиту ілюструє закон попиту: за інших рівних умов існує зворотній зв'язок між рівнем цін і величиною попиту на даний товар.

60. Закон пропозиції – економічний закон,що виражає пряму залежність між ціною і величиною пропозиції товару або послуги впродовж певного проміжку часу.

61. Закон спадної корисності – економічний закон, що виражає залежність, згідно з якою в міру того, як споживач збільшує споживання товару або послуги, гранична корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару або послуги зменшується.

62. Засоби виробництва – це створені у процесі виробництва всі види засобів праці і предметів праці.

63. Засоби праці - річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

64. Земельна рента – економічна категорія, яка виражає відносини привласнення додаткового продукту власником землі через механізм орендної плати за право користування землею

65. Земля як економічний ресурс – фактор виробництва, який включає в себе землю, а також лісові, водні ресурси, родовища корисних копалин, що використовуються у виробничому процесі.

Імпорт може бути видимим (товари) і невидимим (послуги).

69. Індукція – рух думки від окремих факторів до загального висновку

70. Інфляція – знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу; виявляється в стихійному зростанні цін на товари й послуги.

71. Інфраструктура ринку – комплекс інститутів, що забезпечують умови безперебійного функціонування ринку.

72. Капітал – економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, що в процесі свого руху приносять дохід; нагромадження коштів, що визначає самоорганізацію господарського життя, спрямовану на самозростання вартості; само зростаюча авансована вартість, певні вкладення або активи, які уможливлюють отримання доходу.

73. Колективна власність – може існувати як групова власність господарських об’єднань громадян (наприклад, кооперативна, акціонерна), власність громадських організацій та об’єднань (власність профспілок, політичних партій, інших громадських об’єднань).

74. Колективний договір – угода, яку укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою) і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів — представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.

75. Командитне товариство – товариство, в якому разом з одним чи більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один чи більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

76. Командно-адміністративна система – економічна система, що функціонує на засадах абсолютизації принципу централізму, тотального одержавлення економіки, недооцінки товарно-грошових відносин і ринкових механізмів.

77. Комерційний кредит – це кредит, який надається у вигляді відстрочки платежу за продані товари.

78. Конкуренція – економічне суперництво за найвигідніші умови виробництва і реалізації та привласнення найбільших доходів.

80. Конкуренція міжгалузева – є специфічною формою конкуренції капіталів у боротьбі за більш прибуткове застосування капіталу. Вона здійсню­ється у вигляді міграції капіталів з одних галузей в інші. В результаті переливу капіталів створюється середня норма прибутку.

81. Корисність – задоволення, яке приносить споживання блага.

82. Короткостроковий період –

83. Крива виробничих можливостей -

Кожна точка на кривій виробничих можливостей являє собою якийсь максимальний обсяг виробництва двох типів продуктів. Щоб здійснити різні комбінації виробництва інвестиційних ресурсів і споживчих благ, що показані на кривій, суспільство має забезпечити повну зайнятість виробничих ресурсів і повний обсяг виробництва. Усі комбінації інвестиційних ресурсів і споживчих благ на кривій показують максимальні їх кількості, які можуть бути одержані лише в результаті найбільш ефективного використання всіх наявних ресурсів. Точки, що знаходяться за межами кривої, як, наприклад, точка W, недосяжні за даної кількості ресурсів і за даної технології виробництва.

Будь-яка точка всередині області, обмеженої кривою МВМ, наприклад, точка U, указує, що якісь ресурси не використовуються або використовуються не кращим чином.

Графік межі виробничих можливостей ілюструє той факт, що національна економіка, повністю використовуючи наявний потенціал, у короткостроковому періоді не може збільшити виробництво будь-якого блага, не зменшивши виробництво іншого блага.

84. Кругообіг капіталу - це безперервний рух капіталу, у процесі якого він послідовно проходить три стадії, набуває на кожній з них певної функціональної форми і повертається до своєї вихідної форми – грошової. Перша стадія:  Г – Т (Р_с + З_в )– купівля на ринку засобів виробництва і робочої сили (стадія обігу).

Друга стадія: …В…Т^/- стадія виробництва, на якій створюються нові товари. Літера В означає процес виробництва, а літера Т– обсяг товару з такими витратами, що дають можливість одержати прибуток.

На другій стадії капітал підприємства діє як продуктивний капітал. Вироблена продукція Т^/ виступає як товарний капітал – форма, в якій капітал існує на цій стадії, перехідний на третю стадію.

Третя стадія кругообігу: Т^/- Г^/ -стадія ре6алізації виробленої продукції, тобто товарного капіталу, на конкурентному ринку. У прикладі визначено, що продукція хлібокомбінату має попит, а ціна стала – 1 грн. за хлібину за будь-якого обсягу продажу в короткостроковому періоді.

85.Макроекономіка – розділ економічної теорії, що вивчає функціонування національного господарства вцілому.

86. Матеріальне виробництво – охоплює ті підприємства і галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також ті, що виробляють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, комунально господарство, побутове обслуговування, ремонт і пошиття одягу та ін.)

87. Метод єдності історичного та логічного – передбачають детальне вивчення соціально – економічних процесів в їх історичній послідовності.

88. Міжнародна міграція робочої сили – переміщення населення між країнами.

89. Міжнародна торгівля – це форма міжнародних економічних відносин, яка передбачає переміщення товарів і послуг за межі, що позначені державними кордонами.

90. Міжнародний поділ праці - це спеціалізація окремих країн у межах світового господарства на виробництві певної продукції та послуг відповідно до їхніх природнокліматичних, історичних та економічних умов, що обумовлює і передбачає необхідність обміну результатами різної діяльності на світовому ринку.

91. Міжнародний рух капіталу – переміщення капіталів між країнами в пошуках вигіднішої сфери їх використання.

92. Мікроекономіка – розділ економічної теорії, що вивачає раціональну поведінку мікросубєктів за умов різних типів ринкових структур.

93. Мінова вартість – видиме кількісне співвідношення, в якому споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого. Кожний окремий товар може обмінюватися на безліч інших у різних кількісних пропорціях; отже, він має безліч мінових вартостей.

94  Моделювання – формалізований опис економічних процесів і явищ, структура якого відтворює абстраговану реальну картину економічного життя.

95. Монопсонія – тип ринкової структури, де діє єдиний покупець.

96. Натуральна форма організації виробництва - тип господарювання, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробництва, для спожи­вання всередині господарства, де вони вироблені;

97. Науково-технічна революція – це перерва поступовості, розрив формально-логічної послідовності розвитку, стрибок у історичному русі знань. Наукова революція зламує існуючі наукові уявлення, здійснює перегляд фундаментальних понять і приводить до народження нових відкриттів нової системи знань, що є рушійною силою у розвитку техніки.

98. Недобросовісна (нечесна) конкуренція – це діяльність господарського суб'єк­та, що спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку, обманом споживачів, партнерів, інших господарських суб'єктів і державних органів. Методи здійснен­ня нечесної конкуренції такі.

99. Нематеріальне виробництво – сукупність галузей та сфер, що виробляють нематеріальні блага і послуги, які задовольняють духовні й соціальні потреби людей.

100. Неявні витрати -  мають вартісну оцінку, але не передбачені контрактами, обов’язковими для явних платежів, і тому виступають як такі, що фірмою не оплачуються.

101. Нові потреби – це потреби в таких матеріальних благах і послугах, які ще не стали звичними для більшості населення.

102. Номінальна відсоткова ставка – це поточна ринкова ставка без урахування темпів інфляції.

103. Номінальна зарплата- грошове вираження заробітної плати.

104. Нормативна економічна теорія – напрямок в економічній теорії, який базу-ється на методі встановлення причинно-наслідкових зв’язків подій і явищ в економічному житті. Розглядає господарське життя як безперервний потік, в якому йде еволюція від відносно простих до все більш складних форм.

105 .Об’єкти власності - є земля, її надра, рослинний і тварин­ний світ, капітальні блага, праця та її результати, цінні папери, гроші тощо. Особливо важливе значення має власність на капітальні блага, бо їхній власник привласнює здебільшого і ре­зультати виробництва.Кожному типові цивілізації притаманний панівний об'єкт власності

 106. Організаційно-економічні відносини – це відносини, які витікають у процесі організації виробництва як такого. На відміну від соціально-економічних відносин виникнення організаційно-економічних відносин обумовлюється не відносинами власності, а суспільним поділом праці, самим розвитком продуктивних сил. Виробництво обумовлює виникнення відповідних відносин між його окремими ланками, між учасниками процесу виробництва і вимагає їх організації й управління. Це і є організаційно-економічні відносини, оскільки вони складаються в процесі організації суспільної праці й спрямованні на обслуговування даної організації. Отже організаційно-економічні відносини – це відносини, виникнення яких обумовлюється суспільним поділом праці, самим розвитком продуктивних сил і які визначаються правовими нормами та системою організації й управління як усім народним господарством, так і окремим підприємством.

107. Первинне виробництво – грунтується на безпосередньому привласненні того, що дає людині природа. До первинного виробництва належить сільське господарство, гірничо-добувна промисловість, лісництво, рибальство.

108 Переспективні потреби – це такі потреби в матеріальних благах і послугах, які породжені сучасним рівнем розвитку економіки і виробництво яких лише починає освоюватися.

109. Підприємництво - це ініціативна, самостійна діяльність осіб або підприємства, спрямована на отримання прибутку, здійснювана на свій страх і ризик під особисту майнову відповідальність. Підприємництво допускається в будь – якій галузі господарської діяльності, не забороненій законом: промисловості, сільському господарстві, торгівлі, побутовому обслуговуванні, видавничій, банківській і консультаційній діяльності, у сфері операцій з цінними паперами тощо.

110. Підприємницька здатність – особливий вид людського капіталу, представлений діяльністю щодо координації і комбінування всіх інших факторів виробництва з метою створення благ і надання послуг.

111. Підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

112. Платоспроможні потреби - людина може задовольнити відповідно до власних доходів і рівня цін.

113. Повне товариство – являє собою форму організації підприємства, засновану на особистій участі власників в його управлінні. Для неї характерні такі складові: необмежена відповідальність за зобов’язаннями товариства всіх його членів; спільна власність членів; нестійкість організаційної структури. Головна відмітна ознака цієї форми підприємства полягає в тому, що члени товариства несуть і спільну, і роздільну відповідальність. У повному товаристві кожний учасник має право на управління, всі його члени володіють рівним правом голосу.

114. Погодинна зарплата - це оплата працівникові за певний час (годину, робочий   день, тиждень) його роботи (праці).

115. Позитивна економічна теорія – напрямок в економічній теорії в якому події і факти фіксуються, але при цьому не вважається за потрібне розкривати при- чинно-логічні зв’язки, шукати причини і наслідки цих подій.

116. Позичковий капітал – капітал, що надається підприємцям на визначений строк за визначену плату у формі позичкового відсотка.

117. Постійний капітал – це сукупність виробничих ресурсів, вартість яких не змінюється у процесі виробництва (сировина, обладнання і т.ін.).

118. Постійні витрати - називають ті витрати, розмір яких залишається незмінним, яка б кількість продукції не вироблялась, навіть тоді, коли виробництво її зовсім зупиняється. До цих витрат належать виплати процентів по позиках, орендна плата, рентні платежі, амортизаційні відрахування, оплата праці управлінського персоналу.

119. Праця – доцільна свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних благ з метою задоволення потреб.

120. Предмети праці - - об’єкти на які спрямована праця людини; матеріальна основа майбутнього продукту.

121. Прибуток – дохід власників фірми, визначений як різниця між валовим доходом і загальними витратами на виробництво та реалізацію продукції.

122. Приватна власність – право приватних осіб і фірм набувати, володіти, контролювати, використовувати, продавати й заповідати землю, капітал та інші активи.

123. Привласнення – протиправне і безоплатне вилучення (утримання, неповернення) особою чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. В результаті привласнення чужого майна особа починає незаконно володіти і користуватися вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище чи матеріальне становище третіх осіб.

124. Продукт – Речовий або інтелектуальний результат людської праці.

· Речовина, яка служить матеріалом для виготовлення або вироблення чого-небудь.

· Товар, який ідеально задовільняє бажання чи потреби ринку.

 125. Продуктивні сили – сукупність засобів виробництва і працівників з їхніми фізичними й розумовими здібностями, а також досягнення науки, технології, інформація, методи організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб.

126. Реальна відсоткова ставка –  номінальна ставка за врахуванням очікуваних темпів інфляції.

127. Реальна зарплата – кількість товарів та послуг, яку можна придбати в певний момент за суму, що становить номінальну заробітну плату.

128. Резиденти – економічний суб’єкт з постійним місцем перебування в певній країні.

129. Рентні відносини – відносини з приводу розподілу прибутку.

130. Рівень безробіття – процентне відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітніх до чисельності економічно активного населення.

131. Розпорядження – – це можливість визначити частку об’єктів власності.

132. Середні витрати - це витрати на одиницю випуску продукції. Вони поділяються на середні постійні та середні змінні. Середні постійні витрати являють собою постійні витрати, поділені на кількість продукції. Ці витрати зі зростанням виробництва зменшуються і пояснюється це тим, що сукупні постійні витрати у короткостроковий період залишаються незмінними. Відповідно із збільшенням випуску продукції витрати на одиницю продукту зменшуються. Середні змінні витрати – то змінні витрати поділені на кількість випущеної продукції. Вони знижуються до мінімального рівня, який відповідає випуску максимальної кількості продукту, що припадає на зростаючі змінні ресурси. Після цього середні змінні витрати починають зростати, оскільки збільшення виробництва цього продукту потребує непропорційного збільшення змінних факторів.

133. Синтез – передбачає вивчення соціально-економічних явищ в цілому.

134. Соціальна інфраструктура – система галузей народного господарства, діяльність яких спрямована на задоволення соціально культурних та духовних потреб людини.

135. Соціально-економічні відносини – це відносини між людьми з приводу присвоєння ними засобів і результатів виробництва, суспільний спосіб поєднання працівника з засобами виробництва. Ядром соціально-економічних відносин є відносини власності на засоби виробництва. Вони визначають характер економічних відносин між людьми в процесі виробництва, форми розподілу суспільного продукту, його обміну і споживання.

136. Структурне безробіття – незайнятість економічно активного населення, спричинена змінами попиту на окремі професії в процесі структурних зрушень в економіці й територіальних диспропорцій у попиті та пропозиції робочої сили.

137. Суб’єкти власності – фізичні та юридичні особи, між якими формуються відносини щодо належності, володіння, розпоряджання та використання умов і результатів виробництва.

138. Суспільна власність – суспільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Суб’єкти спільної власності відносяться один до одного як рівноправні співвласники. У цих умовах основною формою індивідуального привласнення стає розподіл доходу, а мірою його розподілу – праця.

139. Товар – економічне благо , що має суспільну споживну вартість та обмінюється на ринку.

140.Товариство з обмеженою відповідальністю – товариство з чітко визначеними часткам