Полтава й безхатченки. Їх по-різному звуть і нікуди не кличуть.

Полтава й безхатченки. Їх по-різному звуть і нікуди не кличуть.

Зима. Серед прикритих снігом вулиць міста ви не зможете їх не помітити. Ви обов’язково впізнаєте їх серед натовпу. У них інакший хоч би й одяг, звісно – погляд, навіть рухи. Вічні мешканці, вічні гості міста. І гостям цим не надто раді.

Зазвичай це ті люди, які через ті чи інші обставини втратили нормальне життя. Причиною могли стати власні проблеми, алкоголь, наркотики, в’язниця. Навіть, звичайний випадок. Несправедливий випадок. Або й все разом. Тому вони йдуть кудись вулицею й нікуди остаточно не приходять.

Телевізор про це не говорить й газета не часто пише. Але вони часто помирають від переохолодження. Причина кричить через назву, яку їм дали люди. Бездомники. Безхатник. Безхатченки. Безпритульні. По-різному звуть й нікуди не кличуть. У цих людей немає прихистку.

Дім, який може знадобитися кожному

Фото Still0412_00022.jpg

Олена Чикурова вже довго очолює прихисток для таких людей. Центр адаптації для бездомних осіб та звільнених з місць позбавлення волі БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «СВІТЛО НАДІЇ». З дитинства їй хотілося комусь допомагати. Маленькою вона гралася в лікаря, лікарем згодом і стала. Працювала в судовій медицині, онкології, геріатричному пансіонаті. Нині – робота з людьми без дому.

У людей існує упереджене ставлення щодо безпритульних. Не завжди те життя, яке вони зараз мають пов’язане зі вживанням алкоголю, наркотичних речовин. Олена наголошує на тому, що часто причиною стає обман.

«У нас у будинку жив чоловік, пенсіонер, – розповідає мешканка будинку, який сусідить із Центром, Марія Карпівна. – Так от він залишився фактично без житла. Маючи однокімнатну квартиру залишився без житла. І фактично помер у під’їзді. Люди приносили йому, що могли. Але він замерз, і голод. Хоч люди допомагали. Не було тоді ще центру».

Іншу жінку обдурила сусідка. Віддали сусідці всі документи, поки лягала в лікарню. Коли повернулася – дім вже був не її й документів не було також.

Проблема:

Не дивлячись на велику кількість таких випадків, люди все одно часто категорично ставляться до безпритульних. Так виходить і з мешканцями будинків, що знаходять поряд Центру. Як каже таж сама Марія Карпівна, не всі мешканці добре ставляться до сусідства з Центром. Сама ж вважає, що такий заклад потрібен і хто кому заважає – питання ще спірне.

Налагодження конструктивної співпраці з жителями будинків, які проживають поряд із Центром адаптації для бездомних осіб та звільнених з місць позбавлення воліє нагальною проблемою.

Хоч комусь таке сусідство не до вподоби, є ті, хто чудово вживаються разом. Пані Олена розповідає, що старенькі зверталися за допомогою до жителів Центру. Покопати землю, відремонтувати щось у під’їзді, пофарбувати. І ті відгукувалися.

12 3 4 5 Следующая ⇒