Дмитро Іванович Багалій (1857-1932)

Дмитро Іванович Багалій (1857-1932)

Визначний український історик, архівознавець, громадський діяч Дмитро Іванович Багалій все своє свідоме життя присвятив вивченню соціально-економічного і культурного розвитку Слобожанщини, історії міста Харкова і Харківського університету, творчості Г. С. Сковороди.
Протягом 1918-1920 та 1929-1930 рр. Д. Багалій очолював історико-філологічний відділ ВУАН, був активним учасником археологічного з’їзду, з’їзду архівних працівників РСФСР (1925р. ), І Всеукраїнського з’їзду архівних працівників (1926р. ).
Д. І. Багалій брав активну участь у виданні масової літератури з різних галузей знань українською і російською мовами: редагував серію книжок культурно-історичної бібліотеки, першою з яких була „Історія Слобідської України”. Автор переслідував виразну просвітянську мету: прагнув показати історичні корені і традиції цього краю – одного з найбільш русифікованих, в силу цілої низки історичних обставин, регіонів України.
Особливий напрям наукової діяльності Д. Багалія – це дослідження життя та творчості видатних українських просвітителів - Г. С. Сковороди і В. Каразіна.
Наукова спадщина вченого включає близько 600 публікацій, це підручники з російської історії, монографії, археологічні видання, статті з історії Слобідської, Лівобережної, Південної України ХV – XVIII століття.
Йому належить фундаментальна праця „История города Харькова за 250 лет его существования”, яка була написана в співавторстві з Д. П. Міллером російською мовою до ювілею міста у 1904 році.
Пам’ять про видатного історика зберігають стіни очолюваного ним колись Харківського державного університету. На історичному факультеті університету відкрито меморіальну аудиторію вченого.

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒