|
|||
Розділ XXIII
Того вечора, коли я мав виїхати на фронт, я послав швейцара на вокзал зайняти мені місце в поїзді, як тільки він прибуде з Туріна. Поїзд відходив опівночі. Він формувався в Туріні, прибував до Мілана десь о пів на одинадцяту вечора й стояв до відходу. Щоб зайняти місце у вагоні, треба було прийти до того, як прибуде поїзд. Швейцар узяв із собою приятеля, кулеметника у відпустці, що працював у кравецькій майстерні, і вони були певні, що вдвох спроможуться зайняти мені місце. Я дав їм грошей на перонні квитки й попросив занести на вокзал мою поклажу — великий рюкзак та дві солдатські речові сумки. Близько п'ятої я попрощався в госпіталі і пішов. Швейцар уже забрав мої речі до себе, і я сказав йому, що буду на вокзалі десь над північ. Його дружина назвала мене signorino і заплакала. Тоді втерла очі, потиснула мені руку й знову заплакала. Я поплескав її по плечу, і вона заплакала знов. Вона штопала мені весь той час, що я лежав у госпіталі. То була низенька й повна сивоголова жінка, завжди усміхнена. Коли вона плакала, її обличчя немовби розпливалося. Я зайшов до кав'ярні на розі й чекав там, виглядаючи крізь вітрину. Надворі було темно, холодно і мрячно. Я заплатив за каву й граппу і дивився на перехожих, що поминали освітлену вітрину. Тоді побачив Кетрін і постукав у шибку. Вона звела очі, побачила мене й усміхнулась, і я вийшов їй назустріч. Вона була в синьому плащі й м'якому фетровому капелюшку. Ми попростували поряд тротуаром повз кав'ярні, через базарну площу й далі вулицею, аж поки вийшли під аркою на соборну площу. Її перетинали трамвайні колії, а за ними височів собор, білястий і мокрий серед мряки. Ми перейшли колії. Ліворуч були магазини з ясно освітленими вітринами і вхід до Галереї. Над площею стояв туман. Коли ми підійшли до самого собору, то побачили, що він дуже великий, а його кам'яні стіни мокрі. — Хочеш, зайдемо? — Ні, — відказала Кетрін. Ми рушили далі. Попереду, в затінку кам'яної підпори, стояв солдат з дівчиною, і ми поминули їх. Вони стояли, щільно притулившись до стіни, і він обгорнув дівчину своїм плащем. — Наче ми з тобою, — сказав я. — Таких, як ми з тобою, більш нема, — сказала Кетрін. Прозвучало це аж ніяк не весело. — Якби ж то вони мали куди піти. — Може, то було б для них тільки на гірше. — Не знаю. Кожному треба мати куди піти. — Вони мають собор, — сказала Кетрін. Ми вже залишили собор позаду. В кінці площі ми озирнулись на нього. Він був гарний у тумані. Ми стояли перед крамницею шкіряних виробів. У вітрині були виставлені чоботи для верхової їзди, рюкзак і лижні черевики. Кожна річ лежала окремо, на видноті: рюкзак посередині, чоботи з одного боку, черевики з другого. Шкіра була темна, гладенька й лиснюча, мов на старому сідлі. На її змащеній поверхні тьмяним полиском відбивалось електричне світло. — Колись і ми покатаємося на лижах. — За два місяці відкривається лижний сезон у Мюррені, — сказала Кетрін. — Поїдемо туди? — Гаразд, — сказала вона. Ми поминули інші вітрини й завернули на бічну вулицю. — Я тут ніколи не була. — Цією дорогою я ходив до госпіталю, — пояснив я. Вулиця була вузька, і ми йшли з правого боку. Серед туману туди й сюди проходили люди. Вітрини всіх крамниць були освітлені. В одній вітрині нашу увагу привернули викладені гіркою сири. Я зупинився перед зброярською крамницею. — Зайдемо на хвилину. Мені треба купити зброю. — Яку зброю? — Пістолет. Ми зайшли. Я розстебнув ремінь з причепленою до нього порожньою кобурою і поклав на прилавок. За прилавком стояли дві жінки. Вони виклали переді мною кілька пістолетів. — Треба, щоб підійшов сюди, — сказав я, відкриваючи кобуру. Вона була з сірої шкіри, вже не нова: я купив її з рук, щоб носити в місті. — Тут є добрі пістолети? — запитала Кетрін. — Та всі вони приблизно однакові. Можна спробувати оцей? — спитав я жінку. — У нас тепер нема де стріляти, — відказала вона. — Але це добрий пістолет. Ви не помилитесь, якщо візьмете його. Я клацнув курком і відтягнув затвор. Пружина була досить туга, але затвор ходив легко. Я приціливсь і знову спустив курок. — Він не новий, — сказала жінка. — Він належав одному офіцерові, що був чудовим стрільцем. — Він купив його у вас? — Так. — А як же він знов потрапив сюди? — Продав його ординарець. — Може, і мій десь тут у вас, — сказав я. — Скільки за цей? — П'ятдесят лір. Дуже дешево. — Гаразд. Мені ще потрібні два запасні магазини та коробка патронів. Вона дістала те і те з-під прилавка. — А шабля вам не потрібна? — спитала вона. — Я маю кілька вживаних, зовсім дешево віддам. — Я їду на фронт, — сказав я. — Ну, тоді шабля вам ні до чого. Я заплатив за пістолет і патрони, заправив магазин і вклав на місце, засунув пістолет у порожню кобуру, наповнив патронами запасні магазини й сховав їх у шкіряні кишеньки на кобурі, а тоді знов підперезався й застебнув пряжку ременя. На поясі відчувалась вага пістолета. I все ж таки, подумав я, краще б мати пістолет армійського зразка. До нього завжди дістанеш патрони. — Ну от, тепер ми озброєні до зубів, — сказав я. — Це єдине, про що ніяк не можна було забути. Мій пістолет хтось поцупив дорогою до госпіталю. — Сподіваюся, це справді добрий пістолет, — сказала Кетрін. — Чи не треба вам ще чого? — спитала жінка. — Та начебто ні. — При пістолеті є шнур, — сказала вона. — Еге ж, я бачив. Жінці хотілося продати ще щось. — А свисток вам не потрібен? — Та ні. Жінка попрощалася з нами, і ми вийшли на тротуар. Кетрін позирнула на вітрину. Жінка глянула і вклонилася нам. — А навіщо оті маленькі дзеркальця, вправлені в дерево? — Приманювати птахів. Їх розкладають серед поля, і жайворонки злітаються туди, а італійці стріляють їх. — Ач які вигадливі, — сказала Кетрін. — А ти у себе в Америці не стріляєш жайворонків, любий? — Зумисне — ні. Ми перейшли вулицю і рушили далі протилежним тротуаром. — Тепер мені трохи полегшало, — сказала Кетрін. — А то було страх як погано, коли ми пішли. — Нам завжди буде добре, коли ми разом. — Ми завжди будемо разом. — Так, якби не те, що сьогодні опівночі я від'їжджаю. — А ти не думай про це, любий. Ми простували далі. У тумані вуличні ліхтарі були жовті. — Ти не стомився? — запитала Кетрін. — А ти? — Я ні. Так приємно гуляти пішки. — Тільки не будемо надто довго. — Ні. Ми повернули в провулок, де не було ліхтарів. Я спинився й поцілував Кетрін. Цілуючи її, я відчув її руку на своєму плечі. Вона обгорнулась моїм плащем, і тепер він, укривав нас обох. Ми стояли в провулку, прихилившись до високої стіни. — Ходім кудись, — мовив я. — Ходім, — озвалася Кетрін. Ми пішли далі тим провулком, і він вивів нас на ширшу вулицю, що тяглася понад каналом. На другому боці була цегляна стіна і будинки. Попереду я побачив трамвай, що їхав через міст. — Біля мосту можна взяти візника, — сказав я. Ми стали на мосту в тумані, чекаючи екіпажа. Проїхало кілька трамваїв, у них було повно людей, що поверталися з роботи. Нарешті показався екіпаж, але він був зайнятий. Туман поступово перетворювався на мжичку. — Ходім пішки або сядьмо в трамвай, — сказала Кетрін. — Зараз буде екіпаж, — сказав я. — Вони тут часто їздять. — Онде їде, — сказала вона. Візник зупинив коня і спустив металеву стрілку на лічильнику. Верх екіпажа був піднятий, і з нього капало візникові на плечі. Його лакований циліндр виблискував від вологи. Ми сіли позаду, де було зовсім темно за піднятим верхом. — Куди ти сказав йому їхати? — До вокзалу. Там напроти є готель, і ми зможемо в нього піти. — Отак як є? Без поклажі? — Еге ж, — сказав я. Дорога до вокзалу була довга, бічними вуличками, під дощем. — А чи не повечеряти нам? — спитала Кетрін. — Боюся, що я захочу їсти. — Повечеряємо в готелі. — Я не маю в що перевдягтися. Навіть нічної сорочки не взяла. — То купимо, — сказав я і гукнув до візника. — Їдьте на Віа Мандзоні! Він кивнув головою і на другому розі повернув ліворуч. На тій великій вулиці Кетрін почала виглядати потрібну крамницю. — Отут, — сказала вона. Я звелів візникові спинитись. Кетрін вийшла, перебігла тротуар і зникла в крамниці. Я сидів у екіпажі й чекав на неї. Дощ усе йшов, і я чув дух мокрої вулиці та пари, що здіймалася від коня під дощовими бризками. Кетрін вийшла з пакунком, сіла в екіпаж, і ми поїхали далі. — Я така марнотратка, любий, — сказала вона, — зате сорочка дуже гарна. Біля готелю я попросив Кетрін зачекати в екіпажі, а сам пішов домовлятися з управителем. Кімнат було скільки хочеш. Потім я повернувся до екіпажа, заплатив візникові, і ми з Кетрін зайшли до готелю. Хлопчисько у лівреї з блискучими гудзиками ніс за нами пакунок. Управитель вклонився і провів нас до ліфта. Там було багато червоного плюшу та бронзи. Управитель поїхав нагору разом з нами. — Мосьє і мадам повечеряють у номері? — Так. Пришліть нам, будь ласка, меню. — Чи не зволите щось на окреме замовлення? Якусь дичину, м'ясне суфле? Ліфт поминув три поверхи, клацаючи на кожному, тоді клацнув ще раз і спинився. — Що ви маєте з дичини? — Можу замовити фазана чи вальдшнепа. — Вальдшнепа, — сказав я. Ми пішли коридором. Килим на підлозі був потертий. Обабіч були двері, багато дверей. Управитель зупинився перед одними, відімкнув і розчинив їх. — Прошу. Дуже мила кімната. Хлопець в лівреї поклав пакунок на стіл, що стояв посеред кімнати. Управитель розсунув віконні штори. — Туман надворі, — сказав він. Меблі в кімнаті були оббиті червоний плюшем. В ній було багато дзеркал, двоє крісел і широке ліжко під атласним покривалом. Бічні двері вели до ванної. — То я пришлю вам меню, — сказав управитель, вклонився і вийшов. Я підійшов до вікна й визирнув надвір, тоді смикнув за шнур і зсунув важкі плюшеві штори. Кетрін сиділа на ліжку й дивилася на кришталевий свічник. Вона вже скинула капелюшок, і коси її вилискували проти світла. Вона побачила своє відображення в одному із дзеркал і підняла руки, щоб поправити коси. Я бачив її в трьох інших дзеркалах. Вигляд вона мала невеселий. Вона повела плечима, і її плащ зсунувся на ліжко. — Що з тобою, люба? — Я ще ніколи не почувала себе повією, — сказала вона. Я відійшов до вікна, розсунув штори і подивився надвір. Досі мені й на думку не спадало, що може бути отак. — Ти ж не повія. — Я знаю, любий. I все ж почувати таке доволі гидко. — Голос її звучав сухо, байдуже. — Це найкращий готель, куди нам можна було піти, — сказав я. Я дивився у вікно. По той бік площі світилися вогні вокзалу. Вулицею проїжджали екіпажі, а далі мені видно було дерева в парку. Світло з вікон готелю відбивалося на мокрій бруківці. От чорт, подумав я, оце тепер — і сперечатися? — Іди сюди, будь ласка, — обізвалася Кетрін. Байдужості в її голосі вже не було. — Ну йди, йди. Я знов хороша дівчинка. Я обернувся до ліжка. Вона усміхалась, Я підійшов, сів поруч на ліжко й поцілував її. — Ти моя хороша дівчинка. — Та вже певно, що твоя, — сказала вона. Коли ми повечеряли, нам стало краще, а потім і зовсім чудово, і невдовзі ми вже почували себе там, як у власній домівці. Досі нашою домівкою була моя палата в госпіталі, а тепер нею так само став і цей готельний номер. За вечерею Кетрін накинула на плечі мій френч. Ми зголодніли, а вечеря була смачна, і ми випили пляшку капрі та пляшку сент-естефа. Пив переважно я, але й Кетрін випила трохи, і це враз піднесло її настрій. Їли ми вальдшнепа з картопляним суфле та пюре з каштанів, салат, а на десерт — сабайон. — Гарна кімната, — сказала Кетрін, — Премила кімната. Треба було нам тут оселитись на весь той час, що ми жили в Мілані. — Кімната кумедна, але приємна. — Розпуста — чудова річ, — сказала Кетрін. — Люди, що вдаються в неї, мають, як видно, непоганий смак. Цей червоний плюш просто чарівний. Саме те, що треба. I дзеркала дуже гарні. — Ти мила дівчинка. — Не знаю тільки, як прокидатися в такій кімнаті вранці. Але загалом вона пречудова. Я налив собі ще келих сент-естефа. — Треба б нам утнути щось справді гріховне, — провадила Кетрін. — А то все, що ми робимо, таке звичайне і невинне. Аж не віриться, що ми грішимо. — Ти чудо-дівчинка. — От тільки голодна. Страшенно голодна. — Ти чарівна простосерда дівчинка. — Я таки простосерда. Ніхто, крім тебе, цього не зрозумів. — Колись, як ми ще тільки познайомилися, я півдня уявляв собі, як ми підемо разом у готель «Кавур» і як все буде. — Ач який нахаба. Та це ж не «Кавур», правда? — Ні. Там нас не прийняли б. — Колись ще приймуть. Але бачиш, які ми різні, любий. Я ніколи ні про що таке й не думала. — Так-таки зовсім не думала? — Ну хіба що трішечки, — сказала вона. — Ти в мене золото. Я налив ще келих вина. — Я дуже простосерда, — сказала Кетрін. — Спершу я так не думав. Мені здавалося, що ти схибнута. — А я й була трохи схибнута. Але не так, щоб дуже. Скажи, я не нагонила на тебе страху, любий? — Чудова річ вино, — мовив я. — З ним забуваєш усі прикрощі. — Прекрасна річ, — сказала Кетрін. — Але від нього ж таки в мого батька страшенна подагра. — У тебе є батько? — Так. А в нього подагра. Знайомитись тобі з ним зовсім не обов'язково. А ти маєш батька? — Ні, — сказав я. — Маю вітчима. — Він мені сподобається? — Тобі з ним теж не обов'язково знайомитись. — Нам так хороше вдвох, — сказала Кетрін. — А більш мене ніщо не обходить. Яка я щаслива, що я твоя дружина. Прийшов офіціант і забрав посуд. А трохи згодом ми затихли, і чути було, як надворі шумить дощ. Знизу, з вулиці, долинув гудок автомобільного ріжка. — Та чую, все за мною мчиться Часу крилата колісниця, — сказав я. — Я знаю цей вірш, — сказала Кетрін. — Його написав Марвелл. Але то про дівчину, що не хотіла жити з чоловіком. Голова в мене була ясна й холодна, і я волів розмовляти про речі суттєві. — Де ти думаєш родити? — Не знаю. По змозі в найкращому місці. — Як ти все влаштуєш? — По змозі якнайкраще. Не тривожся, любий. Поки скінчиться війна, ми ще, може, матимем не одну дитину. — Скоро вже йти. — Я знаю. Як хочеш, ходім уже. — Ні. — Тоді не тривожся, любий. Ти був цілий вечір такий хороший, а тепер ось затривожився. — Не буду. Ти часто писатимеш мені? — Щодня. Ваші листи читають? — Вони там ледве тямлять по-англійському, так що це нікому не шкодить. — Я писатиму туманно-туманно. — Тільки не надто туманно. — Ні, туманно, але не дуже. — Мабуть, треба нам збиратися. — Добре, любий. — Так не хочеться залишати нашу милу домівку. — Мені теж. — Але час іти. — Гаразд. Ми ж ніколи не жили довго у своїй домівці. — Колись житимем. — Я приготую до твого повернення прегарне гніздечко. — Може, я одразу ж і повернусь. — Може, тобі трішечки зачепить ногу. — Або вухо. — Ні, вуха нехай зостануться цілі. — А ноги? — Ноги тобі вже однаково поранило. — Треба йти, люба. Справді треба. — Гаразд. Іди ти перший.
|
|||
|