Показники, що характеризують положення компанії на ринку. (Доля ринку, відносна доля ринку, способи розрахунку ринкової долі, зниження ринкової долі компанії, маркетингові інструменти впливу на збільшення РД компанії). Типи споживчих рішень.

14. Показники, що характеризують положення компанії на ринку. (Доля ринку, відносна доля ринку, способи розрахунку ринкової долі, зниження ринкової долі компанії, маркетингові інструменти впливу на збільшення РД компанії)

ДОЛЯ РЫНКА

(market share) Доля совокупных продаж всех торговых марок или изделий, конкурирующих на одном и том же рынке, которая приходится на одну конкретную торговую марку или изделие; обычно выражается в процентах. Например, торговые марки А, Б, и В какого-то изделия конкурируют между собой; в какой-то месяц объемы их продаж составили 48 000, 62 000 и 90 000 ф. ст. соответственно. Доля рынка, приходящаяся на торговую марку А, будет равна 24% (48 000 : (48 000 + 62 000 + + 90 000) / 100).

ВІДНОСНА ЧАСТКА РИНКУ

Як показує крива досвіду, відносна частка ринку має особливе значення. З ростом ринкової частки знижуються потенційні витрати на одиницю продукції і, виходить, росте потенційна частка прибутку. им вище відносна ринкова частка, тим з меншими витратами підприємство буде робити продукцію. Висока відносна частка ринку - ознака сили підприємства.

Відносна частка ринку визначається по формулі:

Відносна частка ринку є, таким чином, ринковою часткою підприємства в порівнянні з ринковою часткою лідера на ринку.

СПОСОБИ РОЗРАХУНКУ РИНКОВОЇ ДОЛІ

В формулеQн – это объем продаж анализируемой фирмы, аQобщ – объем всего рынка.

· Математично, місткість ринку можна виразити таким чином:
Е = М х С; де:
Е - ємність ринку в натуральному або грошовому вираженні (од. / рік, грн. / рік.); М - кількість реалізованого товару на рік (од.); С - вартість товару (грн.)

Також існують такі способи :

1. Експертний підхід до визначення місткості ринку;

2. Економіко-математичне моделювання ємності ринку

27. Типи споживчих рішень.

Проблеми, що стоять перед споживачем, відрізняються за ступенем складності: прості (звичні), обмежені (містять елемент новизни і невизначеності), розширені (висока складність). За ступенем складності розв'язуваної проблеми всі процеси ухвалення рішення споживачами можна диференціювати в такий спосіб:

• звичне вирішення;

• обмежене вирішення;

• розширене вирішення.

Звичне вирішення проблеми — найпростіший процес ухвалення рішення про покупку — по інерції або на основі лояльності до марки.

Обмежене вирішення проблеми. Покупці, що не мають значної мотивації для пошуку інформації і проведення оцінки варіантів, використовують прості правила для вирішення (купується та марка, що знайома або найдешевша). Іншими словами, усвідомлення потреби веде до здійснення покупки. Цей тип рішення використовують при покупці нескладних і недорогих побутових приладів, звичних предметів одягу.

Розширене вирішення проблемивикористовуютьпокупці нових автомобілів, дорогого одягу, стереоапаратури, де ризик і ціна помилкового рішення велика. Споживачі, що діють за цією схемою проходять усі стадії прийняття рішень: вивчаються й оцінюються багато альтернатив, покупці передують міркування й оцінка, що не припиняються і після покупки або використання продукту.

Можна ще виділити особливу форму купівельної поведінки — імпульсивна покупка,що відрізняється незапланованістю, провокується методами просування продажів (два предмети за одну ціну). Рішення приймається в стані психологічного дисбалансу, коли покупець не контролює себе. Споживач мало думає про наслідки, їм рухає емоційна втягненість.

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒